Війти или зарструватись
Робота висилається за 3-5 днів після підтвердженя та повідомлення нас про оплату!
* срочно в ночі за годину робота не висилається...
Зміст
Вступ 3
Розділ 1. Питання соціальної історії у працях М. Грушевського 8
Розділ 2. Проблеми релігійного і культурного життя на Закарпатті у дослідженнях М. С. Грушевського 15
Висновки 22
Список використаних джерел та літератури 25
Висновок
Історична концепція М. Грушевського ґрунтувалась на здобутках європейської науки, а її методологічні засади оригінально і своєрідно поєднували найновіші теорії історичного процесу, які знаменували перехід від класичної до модерністської парадигми у східноєвропейській історіографії.
В історіософії М. Грушевського історичний процес є безперервною еволюцією з прогресивним спрямуванням, яка має багатовимірний характер. Еволюціонування, розвиток є для нього сутнісною характеристикою існування людства як сукупності націй, націй як кінцевих суб’єктів історії, і менш загальних історичних феноменів, таких як держава, література, релігія тощо. Загальний історичний процес у М. Грушевського неможливо розглядати як однолінійний. Однозначно визначеним є тільки загальний напрям історії – прогрес.
У філософії історії Грушевського формування національної свідомості відбувається під складними впливами як фізичного, так і соціального світів. Тобто природні умови, в яких живе окремий етнос чи нація, суттєво впливають на формування його психічних якостей, на спосіб мислення і світосприйняття.
Узагалі процес еволюції нації, на думку М. Грушевського, розвивається у трьох головних площинах – політичній, суспільно-економічній та культурній, які, в свою чергу, діляться на багато інших вужче спеціалізованих сфер розвитку. Ці три головні сфери охоплюють собою «обсяг» історичного існування нації. І саме через ці сфери вчений досліджує історичні факти.
Вивчаючи історичні факти, М. Грушевський завжди розглядав їх крізь соціальний національний фактор. В величезній і багатогранній науковій спадщині М. Грушевського знайшли відображення питання історії та культури Закарпаття від найдавніших часів до другої половини XIX ст., що і є цінним для нашої роботи.
В своїх працях вчений часто вживає назви «Угорська Україна», «Закарпатська Україна», що спростовує твердження про те, що така назва по відношенню Закарпаття почала вживатися тільки в 20 -30-х роках нашого століття. Зацікавленість і вивчення історії нашого краю ще раз засвідчує, що М. С. Грушевський єднав інтереси Західної України й України Східної, і зробив великий внесок в ідею українського національного відродження, створення незалежної Української держави.
Хоча Михайло Грушевський не залишив після себе спеціальної монографії з історії Закарпаття, однак на сторінках багатотомної «Історії України-Руси», «Ілюстрованої історії України», «Очерка истории украинского народа» та багатьох інших знайшли своє висвітлення цілий ряд питань економічної, суспільно-політичної та культурної історії краю. На прикладі Закарпаття, хоч і досить стисло, він показав процес формування великого феодального землеволодіння, проаналізував життя різних категорій населення краю, дослідив соціально-економічні відносини, роль замків тощо.
М. С. Грушевський розглянув також такі питання, як німецька колонізація Закарпаття, розвиток культури краю, буржуазна революція 1848-1849 pp. в Австро-Угорщині і її вплив на Закарпаття та багато інших. Він одним з перших високо оцінив Адольфа Добрянського й інших відомих просвітителів краю. На сторінках «Історії України-Руси» М.С. Грушевський дав високу оцінку діяльності князя Ф. Корятовича.
Вважаючи, що формування національної свідомості здійснюється і через культурні впливи, М. С. Грушевський багато сторінок своїх наукових праць присвятив культурним процесам, і зокрема, релігії як їх складової.
Саме культуру і релігію М. Грушевський вважав осередком збереження української культури на території Закарпаття. В цьому випадку культурний чинник у філософії історії Грушевського є головним у вирішенні конфліктних ситуацій у міжнаціональних відносинах. Суспільні відносини, на думку вченого, повинні ґрунтуватися на загальнолюдських гуманістичних цінностях. Поряд з тим, що кожна нація в процесі своєї життєдіяльності повинна брати до уваги загальнолюдські цінності, вона не повинна втрачати свої особливі національні риси, які збагачують культуру людства.
Отзывы покупателей