Війти или зарструватись
Зміст
Вступ
1.Люблінська унія як акт утворення нової федеральної
держави – Речі Посполитої
1.1. Передумови підписання Люблінської унії
1.2. Суспільно-політичний лад та станові права шляхти за актом Люблінської унії
2. Утворення та становлення Речі Посполитої
2.1. Річ Посполита – об’єднання двох держав
2.2. Наслідки Статуту 1588р
2.3. Зовнішня політика Речі Посполитої
2.4. „Шляхетська демократія” Речі Посполитої
3. Наслідки Люблінської унії
3.1. Люблінська унія 1569 року – подія величезної ваги для України
3.2. Міжнародне значення Люблінської унії
Висновки
Список використаної літератури
Додатки
Висновок
Дослідивши історичні аспекти підписання Любінської унії та створення багатонаціональної Речі Посполитої, ми можемо зробити наступні висновки.
• Постійна погроза з боку німецьких лицарів, татарські набіги, війни із сусідніми державами ускладнювали економічний і культурний розвиток країни, змушували шукати Велике князівство Литовське захисту в союзі з Польщею. У 1569 році підписанням Люблінскої унії Велике князівство Литовське і Польське королівство узаконили об'єднання у федеративну державу - Річ Посполиту. Велике князівство Литовське зберегло свої вищі органи влади, законодавство, державну мову, фінанси і військо. Але реальна верховна влада в Речі Посполитій належала польським феодалам.
• Цей союз проіснував більш двох сторіч, відбиваючи постійні атаки зі сходу, заходу і півночі. Війни Речі Посполитої з Австрією, Росією і Швецією поступово розхитували неміцні підвалини федерації, вона терпіла важкі поразки, втрачала все більше та більше земель. Після трьох розділів (1772, 1793, 1795 роки) Річ Посполита перестала існувати.
• Українське дворянство, щоб зберегти свої привілеї в новій державі, змушене було шукати шляхи одержання тих же прав, що і польське дворянство, а головною проблемою в цьому була необхідність стати фактично «поляком», тобто обов'язкове прийняття католицизму, перехід на польську мову, а також виконання нових повинностей, що були набагато важчими.
• Розвиток сільського господарства в Речі Посполитій пов'язаний з ростом цін на хліб у Європі в другій половині XVI ст. Шляхта зайнялася підприємництвом і завела фільварки для виробництва хліба на продаж. Панщина була закріплена законодавчо ("Статуту на волоки" у 1557 р., Литовський статут 1529, 1566, 1588 р.). Поступово селян позбавляли права власності на землю. Поступово збільшувався потік селян, що тікали від панщини в подніпровські степи – Дике поле, щоб там, у постійній небезпеці татарських набігів облаштовувати власне господарство. По українських землях прокотився ряд селянських повстань. Вже в 1490—1492 р. повстання під керівництвом Мухи охопило Молдавію, Буковину і Галичину. З другої половини XVI ст. окозачування селян набуло масові масштаби.
• У відносинах з іншими державами Річ Посполита виступала як єдина держава, передбачалося здійснення єдиної політики в "справах важливих для обох народів", спільна організація посольств і підписання договорів.
• Чужоземне й насамперед польське панування породило нове явище — культурну асиміляцію української знаті панівною державою. Поступово ототожнюючи власні прагнення з потребами держави, що виявила готовність іти їй назустріч, українська шляхта втрачала здатність боронити місцеві інтереси.
• Люблінська унія 1569 р. стала для українців подією величезної ваги. Попри всі свої недоліки Велике князівство Литовське протягом двох століть створювало для них сприятливі умови існування. Українські князі хоч і підпорядковувалися литовцям, однак мали великий вплив у суспільній, економічній, релігійній та культурній царинах життя. Проте, як свідчила доля Галичини, що першою потрапила під владу Польщі, з переходом українських земель від Литви до Польщі було поставлено під сумнів саме існування українців як окремої етнічної спільності.
Отзывы покупателей