Війти или зарструватись
Зміст
Вступ 3
Розділ 1. Причини, зміст, і наслідки судової реформи в Україні - Гетьманщини у XVIII ст. 6
Розділ 2. Сутність судової реформи в Лівобережній Україні - Гетьманщини в 1722-1734рр. 13
2.1. Судово -реформатьрська діяльність наказного гетьмана Полуботка в 1722-1723рр. 13
2.2. Судова реформа гетьмана Д.П. Апостола (1727-1734 рр.) 15
2.3. Етапи провадження судової реформи в україні у XVIII. 19
Розділ 3. Значення, наслідки судової реформи в Україні у XVIII ст. 22
3.1. Історичне значення судової реформи Україні - Гетьманщини у XVIII ст. 22
3.2. Особливості та наслідки судової реформи в Україні XVIII ст. 25
Висновки 31
Список літератури 33
Висновок
Висновки
Від початку Гетьманщини кримінальний процес мав приватноправовий характер. За загальним правилом, у Гетьманщині кримінальна справа порушувалась лише наявності скарги потерпілого. Правом сторони було звернутися з позовом або відмовитися від такого звернення. Значна увага приділялася задоволенню матеріальних претензій потерпілого від злочину: особа, якій було відшкодовано матеріальні та моральні збитки, відмовлялась від звинувачення і процес припинявся. Дисертанткою відзначено, що в XVIII ст. обвинувачення набуває публічного характеру, оскільки кримінальні справи також порушуються і з ініціативи державних судових органів.
«Європеїзація» Росії, яка відбувалася протягом І половини XVIII ст., посилила негативні явища, які існували у допетровську добу: бюрократизм, хабарництво, суспільну корпоративність. Причину цього вбачаємо в тому, що реформи проводилися «зверху», без урахування інтересів і прагнень суспільства, та підсилювали залежність його від держави. Історичний досвід Росії є застереженням для сьогоднішньої України, яка прагне інтегруватися у європейську спільноту.
Таким чином, основним джерелом розвитку судової системи Гетьманщини були властиві їй суперечності між козацькими та міщанськими судами, між старшиною та народними низами, між світськими та духовними судами, між українськими судами та органами російської військової адміністрації в Україні при виконанні останніми судових функцій. На цей процес впливали також обставини, пов'язані з природними змінами в соціально-економічній сфері, матеріальних умовах життя населення. Слід враховувати й кон'юнктурні політичні настрої української та російської владних верхівок. Українська судова система в другій половині ХVІІ- початку ХVІІІ ст. мала певні демократичні ознаки: виборність судових колегій; колегіальний, публічний і гласний розгляд справ; участь представників громад у підготовці судових рішень і вироків; звинувачувально-змагальний характер цивільного процесу; широке застосування судами норм місцевих звичаїв, аналогії права, імплементованих норм. У подальшому ці прогресивні риси були поступово втрачені. Негативні явища, що прийшли їм на зміну, використовувалися самодержавством в його політиці наступу на державність Гетьманщини. Тому судово-реформаторська діяльність українських гетьманів була важливою складовою процесу боротьби за збереження української державності.
Отже, постанови Указу «Про форму суду» не тільки не поліпшили, а, навпаки, погіршили недоліки судочинства. Указ до крайності стис дії сторін у процесі, розширив свавілля суддів, не встановив певних термінів для винесення вироку і тим самим створив грунт для процвітання порядків, які йшли в розріз з елементарними вимогами правосуддя. «Тому не дивно, що більшість наказів, поданих в законодавчу комісію 1767 року, озброюються проти змагального процесу, як він встановлений в« формі суду », так як від нього залишилася, дійсно, тільки форма, яка лише ускладнювала і подовжувала процес, тим часом, як самі справи вирішувалися по інквізиційному розсуд суддів ».
Підсумовуючи, слід зазначити, що в першій половині XVIII-го століття ісудова система в Україні Гетьманщини у XVIII ст. мала велике історико-юридичне значення для розвитку історичного пізнання права.
Отзывы покупателей