Війти или зарструватись
Зміст
Вступ 3
Розділ І. Людина як живий динамічний характер (за образами персонажів твору «Кентерберійські оповіді» Джеффрі Чосера 7
Розділ ІІ. Специфіка стилю оповіді в «Кентерберійських оповідях» Джеффрі Чосера 13
Висновки 19
Список використаної літератури 21
Висновок
Підбиваючи підсумки нашого наукового дослідження, можемо відзначити, що заслуги Дж.Чосера в історії англійської літератури і мови вельми великі. Він перший серед англійців дав зразки істинно художньої поезії, де всюди панує смак, відчуття міри, витонченість форми вірша, всюди видно руку художника, що керує своїми образами, а не підкоряється їм, як це часто бувало у середньовічних поетів; скрізь видно критичне ставлення до сюжетів і героїв. У творі Чосера «Кентерберійські оповіді» вже є всі найголовніші риси англійської національної поезії; багатство фантазії, сполучення зі здоровим глуздом, гумор, спостережливість, здібність до яскравих характеристик, схильність до докладних описів, любов до контрастів, одним словом, все що пізніше зустрічаємо в ще більш доконаному вигляді у В.Шейкспіра, Г.Філдінга, Ч.Дікінза і інших великих письменників Великобританії.
Джеффрі Чосер ніколи не претендував на роль літописця і не збирався створювати історію свого часу. Він просто писав те, про що людям цікаво було б читати, що їм було близьке у той час, що було актуальне; але все ж таки по його «Кентерберійськими оповідями», як і за «Видінням П’єра-Орача» В.Ленгленда, історики вивчають епоху.
У книзі яскраво виражаються чудові якості Дж.Чосерового гуманізму: оптимістичне життєствердження, пристрасний інтерес до людини, почуття соціальної справедливості і демократизм.
Із упевненістю можна стверджувати, що збірка Джеффрі Чосера позначила переворотний момент у розвитку англійської літератури.
Як уже говорилося у ході наукового дослідження Дж.Чосер запозичує сюжет твору із творів Дж.Боккаччо («Декамерон», поема «Тезеїда»). Однак у Дж.Чосера і Дж.Боккаччо знаходимо помітну різницю: в новелах Дж.Боккаччо головне – фабула, дія, а у Дж.Чосера основне полягає у характеристиці персонажа. Творчість Дж.Чосера несе у собі зачатки драматургічного мистецтва.
Для того, щоб підсилити відчуття реальності своїх персонажів, Дж.Чосер підходить до методу ще на той час новому у художній літературі. Стає очевидним, що якщо декілька розповідей об’єднати разом загальним обрамленням із фігуруючими у ньому оповідачами, то оповідачі повинні представлятися читачу персонажами більш реальними, ніж герої їх розповідей. Обрамлення ніби створює два рівні реальності. У такому вигляді воно не представляє нам нового літературного прийому. Новим було його використання: Дж.Чосер навмисно стирає межі між персонажами, яких він вважає реальними, і персонажами, яких він зображує як вигадані.
Отже, така специфіка стилю твору Дж.Чосера цілком виправдала себе. Твір уславив автора, загорівся яскравою зіркою на небосхилі англійського красного письменства. Сучасна історико-літературна наука ретельно досліджуючи кожний дюйм історико-літературної еволюції ще і досі не може осмислити раптову появу творів, «ні на що не схожих», написаних рішуче проти панівної художньої логіки, спалах блискавичних творів у тій чи іншій літературній галактиці. Таким твором є «Кентерберійські оповіді» Джеффрі Чосера – непередбачуваний і несподіваний шедевр світової літератури, створений для нових майбутніх поколінь.
Отзывы покупателей