Війти или зарструватись
Зміст
Вступ.3
Розділ 1. Соціально - правова характеристика права на недоторканність приватного життя
2.1. Зміст і обсяг права на недоторканність приватного життя.6
2.2. Приватне життя як об’єкт конституційного права на недоторканність приватного життя.11
Розділ 2.Становлення і розвиток права на недорканність приватного життя. 17
Розділ 3. Право на особисте життя як правовий інститут та проблеми його дотримання в Україні
3.1. Право на особисте життя як правовий інститут.21
3.2. Загальний огляд проблеми дотримання права на приватність в Україні.24
Висновки.28
Список використаних джерел.
Висновок
ВИСНОВКИ
У результаті комплексного і всебічного теоретико - правового дослідження здійснено теоретичне узагальнення та запропоновано вирішення наукового завдання, котре полягає в комплексному науковому опрацюванні основних теоретико —правових проблем права людини на недоторканність приватного життя.
До найважливіших результатів дослідження належать такі положення:
1. Вивчення зародження й розвитку ідеї приватного життя вказує на те, що його зміст змінювався залежно від соціально - політичних умов. На сьогодні право на недоторканність особистого життя покликано розкрити оптимальний баланс між особистими й суспільними інтересами. Головною його метою в кінцевому результаті має стати захист приватних інтересів особи.
2. На підставі аналізу поняття «приватне життя» людини зазначається, що доволі складно дати йому точне, вичерпне тлумачення, оскільки, по —перше, кожен вміщує в нього власний, індивідуальний зміст, по —друге, неможливо охопити всі сфери його прояву з огляду на сучасний стан і розвиток суспільних відносин. Тому узагальнено приватне життя можна визначити як фізичну й духовну царину, яка формується й контролюється самою людиною, яка є вільною від зовнішнього втручання.
3. Мета реалізації права на недоторканність приватного життя полягає у правомірному задоволенні особою своїх індивідуальних інтересів і потреб засобами, що безпосередньо не мають соціального значення. Механізм здійснення розглядуваного права – складний процес, що відбувається в певному порядку під дією чинників правового й неправового характеру. Він включає безпосередню реалізацію права, обов’язкове гарантування його здійснення, дії посадових осіб з охорони й захисту, відновлення у випадку порушення. На підставі вивчення різних підходів досліджується співвідношення реалізації, охорони й захисту права на недоторканність особистого життя. Підкреслюється, що поняття «охорона» й
«захист» – це 2 етапи єдиного послідовного процесу забезпечення приватного життя. Охорона цього права включає в себе сукупність взаємопов’язаних заходів,скерованих на попередження правопорушень, усунення причин, що їх породжують і сприяють нормальному процесу реалізації особою свого права. Його захист здійснюється у випадках, коли право вже порушено, виявляється в системі заходів, спрямованих на зупинення правопорушення, усунення його наслідків і притягнення
винних до відповідальності.
4. Обмеження права на недоторканність приватного життя є важливим і
необхідним явищем, адже саме завдяки йому забезпечується баланс між приватними й публічними інтересами. Обмеження повинно мати виключно правомірний, тимчасовий і цільовий характер, припускати не припинення права, а звуження можливості його реалізації. Конституцією України визначено мету обмежень права на недоторканність приватного життя: лише в інтересах національної безпеки,економічного добробуту і прав людини ( ст. 32). Таким чином, обмежуючи право одного суб’єкта, держава тим самим захищає ті цінності (людини й суспільства в цілому), що є пріоритетними в окремо взятому випадку.
5. Формування в Україні демократичної, соціальної, правової держави і громадянського суспільства безпосередньо пов’язано з потребою створення системи гарантій права на недоторканність приватного життя. Підсумовується, що саме юридичні гарантії складають підґрунтя цієї системи, що зумовлено їх конкретністю, цілеспрямованістю, правовим закріпленням, постійним характером дії гарантій, наявністю санкцій за їх невиконання.
Отзывы покупателей