Війти или зарструватись
Зміст
Вступ. 3
Розділ 1. Загальні відомості про сатиру. 7
1.1. Сатира. Теоретичний аспект. 7
1.2. Розвиток чеської сатири. 11
Розділ 2. Життєвий та творчий шлях к. Гавлічка-боровського. 19
2.1. Біографічні відомості про поета. 19
2.2. Публіцистична творчість Карла Гавлічка-Боровського. 24
2.3. Карел Гавлічек-Боровський як критик. 25
2.4. Карел Гавлічек-Боровський та Україна. 26
2.4.1. Місце чеського сатирика у чесько-українських відносинах 19 ст. 26
2.4.2. К. Гавлічек-Боровський та Іван Франко. 28
Розділ 3. Сатирична поезія к. Гавлічка-боровського. 33
3.1. Сатирична поема «Тірольські елегії». 33
3.2. Сатира у поемі «Хрещення святого Володимира». 38
3.3. Сатиричність поеми «Цар Лаврін». 46
Висновки. 50
Список використаної літератури. 53
Резюме. 55
Висновок
Сатира — це гостра критика чогось, окремих осіб, людських груп чи суспільства з висміюванням, а то й гнівним засудженням вад і негативних явищ у різних ділянках індивідуального, суспільного й політичного життя, суперечних із загальнообов'язковими принципами чи встановленими ідеалами. Основним засобом сатири є сміх, за допомогою якого у сатиричних творах висміюються різноманітні недоліків та відбувається викриття людських вад та проявів соціального зла. Сатиричний сміх має в своїй основі почуття антипатії, гніву, обурення, принципового ідейного заперечення.
Сатира завжди тісно пов’язана з історичними та суспільними явищами. Вона завжди була ефективною зброєю політичної боротьби, оскільки її предметом найчастіше є певне суспільне явище, яке сприяє регресу суспільства, заважає йому розвиватись, містить в собі щось зле та фальшиве. Часто об’єктом сатири є антиподи загальнолюдської моралі, пристосуванці, лицеміри, ренегати і зрадники, явища, які не відповідають естетичному ідеалові.
Чеська сатира у своєму розвитку сягає давніх часів. Перші сатиричні твори з’явились ще в 14 столітті за часів правління Карла ІV («Продавець лікувальних мазей», Градецький рукопис, «Конюх та школяр»). У сатиричному руслі працювали такі видатні представники чеської літератури: Сміль Фляшка з Пардубіц (поема «Нова рада»); Богуслав Гасіштейнський з Лобковіц, автор сатиричних епіграм латинською мовою; П. Ф. Шедивий, автор творів ««М’ясна крамниця», «Празькі пивовари»; Ш. Гнєвковський, поезіям якого властива сатиричність; В. К. Кліцпера (комедії «Кожен що-небудь для батьківщини», «Чарівний капелюх»); Й. К. Тил («Страконицький дудар», «Фідловачка»); К. Гавлічек- Боровський («Тірольські елегії», «Хрещення святого Володимира» та «Цар Лаврін»); С. Чех, автор знаменитих сатиричних повістей «Правдивий опис мандрівки пана Броучека на Місяць» та «Нова епохальна мандрівка пана Броучека цього разу у 15 століття»; В. Дик («Сатири і сарказми», «Казки нашого села»); Ярослав Гашек, автор історико-сатиричного роману «Пригоди бравого вояка Швейка під час світової війни»; Їржі Гельнер (поетичні збірки «Громадянська війна», «Зневажливі пісні», прозові твори «Дикі оповідання», «Виробництво моральності»); Карел Чапек (збірки «Оповідання з одної кишені» та «Оповідання з другої кишені», роман «Війна з саламандрами»); Яромін Йон («Вечори на солом’яному сіннику», «Коханці Дори та інші цікаві історії», «Гуморески», «Мудрий Енгельберт») та ін.
Також ми розглянули основні етапи життєвого та творчого шляху К. Гавлічка-Боровського, який був не лише талановитим поетом-сатириком, але й не менш обдарованим критиком та журналістом.
К. Гавлічек-Боровський відіграв важливу роль у чесько-українських взаєминах. Чеському поету імпонував український народ. Саме завдяки поезії та в публіцистиці Гавлічка чехи та інші народи, що жили на території Австрійської держави, мали змогу отримувати відомості та інформацію про життя українського народу.
Найвизначнішим українським дослідником життєвого та творчого шляху Гавлічка був Іван Франко, який створив ґрунтовну розвідку про чеського сатирика та переклав три його сатиричні поеми та епіграми. Саме І. Франко заклав базу для вивчення творчої спадщини та життєвого шляху чеського сатирика в Україні. Студія письменника про Гавлічка довгий час залишалася єдиним джерелом відомостей про чеха та його творчість. І навіть сьогодні ця праця є чи не єдиною розвідкою про чеського поета, яка опублікована в Україні.
На основі сатиричних поем чеського поета «Тірольські елегії», «Хрещення святого Володимира», «Цар Лаврін» ми проаналізували особливості сатиричного спрямування його творів.
У «Тірольських елегіях» Гавлічек описує свою «подорож» на заслання та одночасно гостро висміює «зворушливу турботу» про нього жандармів, їхнього боса Дедери, який заарештував його за наказом міністра Баха. У цьому творі поет особисту тему підняв до політичної сатири широкого суспільного значення. У «Тірольських елегіях» сатирик викриває поліцейське свавілля, яке панувало у габсбургській імперії, те, наскільки заляканим був австрійський абсолютизм, що відчував своє хитке становище у суспільстві.
У поемі «Цар Лаврін» Гавлічек в образі довговухого правителя зобразив образ нікчемного монарха. Таким твором, який на перший погляд здається звичайною казкою, чех намагався пробудити критичне ставлення до правлячої верхівки того часу.
Наступний твір «Хрещення святого Володимира» є найбільшою сатиричною поемою Гавлічка.
Отзывы покупателей