Війти или зарструватись
Зміст
Вступ 3
1. Приналежність творчості Клода Сімона до літературного напрямку «Новий роман» 6
1.1. Відмінності «Доріг Фландрії» від форми традиційного роману 6
1.2. Еволюція художніх поглядів К. Сімона 6
1.3. Створення письменником роману принципового нового типу 7
2. Тема часу та поетика «Доріг Фландрії» 11
2.1. Назва та історія створення роману 11
2.2. Аналіз літературного стилю Клода Сімона, побудова та сюжет роману 13
2.3. Особливості структури тексту «Доріг Фландрії» 16
Висновки 23
Список використаної літератури 25
Висновок
Проблематика творчості письменника виходить далеко за межі формалістських інтересів сучасних йому романістів. Торкаючись проблеми гуманізму та історії, Клод Сімон викриває помилки й оманливі уявлення свого часу. Його досвід письма як постійного долання сумнівів важливий для майбутніх поколінь письменників.
Письменник опинився у ролі одного з найяскравіших представників французького «нового роману», який, звичайно, пов'язують з такими іменами, як Наталі Саррот, Алей Робб-Ґріє, Мішель Бютор. Проте такий союз є здебільшого формальним, тому що його творчість не має нічого спільного ані з маніфестами А. Роб-Ґрійє «За “новий роман”», ані з теоретичними викладами Ж. Рікарду. Романи Клода Сімона є свідченням того, що було в світі, що ґрунтується на досвіді, на історичних та особистих трагедіях.
«Дороги Фландрії» є найяскравішим зразком письма Клода Сімона: невизначеність сюжетних рамок, відмова від причинно-хронологічної послідовності, заломлені часові та просторові перспективи, надання найбуденнішим речам символічного, поетичного, навіть міфологічного значення, холодна іронія та дотепність автора.
Сюжет розгортається як двопланове минуле. Часові координати окреслені зумисне нечітко, теперішнє і минуле весь час вислизають, перетікаючи одне в одне. Врешті все минуле починає здаватися гіпотетичним, розгалужується на різні менш чи більш імовірні варіанти.
Символом роману є дороги, якими рухається військовий підрозділ Жоржа – дороги Фландрії, дороги війни, дороги часу, дороги життя і смерті.
В тексті роману майже відсутні причинно-наслідкові зв'язки, пунктуація, чіткі часові та просторові координати.
Характер зв'язків роману можливо аналізувати лише на рівні цілого тексту. Фрагментаційність та невизначеність письма імітують механізми розгортання людської пам'яті, яка водночас є постійною сімоновою темою.
Об'єктом письма Клода Сімона стає саме письмо, тобто сам лінгвістичний знак. Підбирання, підтасовування найточнішого слова привертає увагу до самого цього слова, до механізму добору слів та розгортання лінгвістичних асоціацій. Отже, «Дороги Фландрії» – не лише історія про війну і про плин часу, а й історія про те, як можна висловити мовою війну або час.
Сімон надає читачу велике поле інтерпретації чи навіть співавторства. Кожен текст сприймається, тлумачиться, добудовується читачем на свій лад: читач має нагоду одержати ще більше, ніж про це міг знати автор. Його тексти – максимально відкриті системи: тіні, натяки, окремі проблиски й реконструюємо цілісну картину завдяки власному досвіду, завдяки погляду, підказаному нам автором, завдяки механізмам нам'яти та уяви, добудовуємо, вгадуємо, домислюємо відсутні елементи та поєднання.
Певна асиметрія, зумисні обриви, недосказаності, неточності Сімона є запрошенням до вибудови власних картин, це можливість залучення до фрагментів тексту власних історій, власних переживань та внутрішніх відкриттів.
Фрагментарність та розгалуженість текстів Сімона відповідає уривчастості самого процесу читання: перестрибування через рядок, перебігання очима, повторне прочитання через зовнішні чи внутрішні подразники, паузи, вклинення сторонніх мовленнєвих потоків чи потоку власної свідомості.
Спасибо, подошла как самописная...