Війти или зарструватись
Зміст
Вступ 3
РОЗДІЛ І. Анотація і реферат як види аналітичних документів 5
РОЗДІЛ ІІ. Класифікація абревіатур 10
РОЗДІЛ ІІІ. Вживання абревіатур в анотаціях і рефератах 14
РОЗДІЛ ІV. Особливості редагування абревіатур 19
Висновки 22
Список використаних джерел 24
Висновок
Розглядаючи питання абревіатур у сучасній українській мові, можна зіштовхнутися з низкою різнопланових проблем щодо розуміння й вживання абревіатур у сучасній українській мові.
До сих пір не існує єдиної класифікації абревіатур. Дослідники систематизують абревіатури, беручи до уваги то лише одну ознаку, то відразу декілька, а в результаті класифікації налічують від трьох до дев’яти типів абревіатур. Оскільки предметом дослідження є вживання ініціальних абревіатур, то в цій роботі прийнято, що ініціальні абревіатури – ті, що складаються з ініціальних назв початкових звуків чи літер слів, які входять у вихідне словосполучення. До них відносять скорочення, що утворюються на основі ініціальних, тобто початкових звуків чи літер складного найменування. Серед них виділяються такі різновиди: літерні, звукові, літерно-звукові, літерні та звукові з числовим складником.
Дослідження вживання абревіатур, що функціонують в таких сучасних українських аналітичних документах, як анотація і реферат, було проведено на прикладах анотацій наукових статей та авторефератів дисертацій.
Ініціальні абревіатури активно використовуються при написанні анотацій та рефератів. Понад 20 % анотацій і понад 30 % рефератів від загального обсягу містять вказаний тип абревіатур. Ще одну закономірність було помічено під час дослідження – у анотаціях і рефератах статей з точних наук ініціальні абревіатури використовуються активніше, ніж в анотаціях і рефератах статей з гуманітарних та суспільних наук.
Якщо автор анотації чи реферату вживає постійну абревіатуру, то немає потреби подавати повне слово чи словосполучення. Ситуація докорінно змінюється, якщо цю абревіатуру вжито вперше. В такому випадку автор поряд з повним словом чи словосполученням подає в дужках ініціальну абревіатуру і далі в тексті замість цього слова чи словосполучення використовує лише абревіатуру.
Не виключено вживання постійних і тимчасових абревіатур в межах одного реферату чи анотації, але порядок введення в текст тимчасової абревіатури від цього не змінюється.
В рефераті та анотації неприпустимо застосування ненормативних абревіатур. Нормування вживання абревіатур в українській мові є малодослідженим, тому немає вагомої нормативної бази. Але автор може послуговуватись "Словником скорочень в українській мові" та відповідними стандартами, які можуть допомогти визначити ступінь нормативності абревіатури або розшифрувати вже існуючу абревіатуру.
Використовуючи в аналітичних документах ініціальні абревіатури, необхідно також дотримуватися правил написання абревіатур, викладених в "Українському правописі".
Обсяг анотацій та рефератів є обмеженим. Але скорочення обсягу рефератів може призвести до небажаних наслідків, зокрема: семантичного збіднення реферативних журналів і неможливості використання останніх з метою фактографічного пошуку тощо. Щоб цього уникнути, скорочувати обсяг рефератів необхідно шляхом заміни частовживаних слів та словосполучень їх абревіатурами. Таким чином зберігається інформативність повідомлення, підвищується його лаконічність.
Отзывы покупателей