Війти или зарструватись
Зміст
Вступ 2
Розділ i. Теоретичні основи нетарифного регулювання зед 4
1.1. Сутність нетарифного регулювання, його види. 4
1.2. Система ліцензування. Види ліцензій. 8
1.3. Поняття системи квотування у ЗЕД. 12
Розділ ii. Аналіз ефективності ліцензування та квотування експортно-імпортних операцій в умовах членства україни в сот 16
2.1. Роль кількісних обмежень експорту та імпорту у ЗЕД України після вступу в СОТ. 16
2.2. Економічні наслідки та ефекти квотування. 18
2.3. Ліцензування та квотування : світовий та вітчизняний досвід. 25
Розділ iii. Проблеми ліцензування та квотування експорту та імпорту в україні та перспективи їх вирішення. 31
3.1. Проблеми ефективності ліцензування та квотування в Україні. 31
3.2. Шляхи вирішення проблем у сфері ліцензування та квотування ЗЕД 36
Висновки 38
Список використаних джерел 41
Висновок
Отже, усі країни, незалежно від форм управління економікою, застосовують широку систему методів державного регулювання в сфері зовнішньоекономічних відносин. Це можуть бути як тарифні так і нетарифні методи. До числа найбільш розповсюджених інструментів нетарифного адміністративного регулювання зовнішньоекономічної діяльності відносяться ліцензування та квотування.
Ліцензування - це регулювання зовнішньоекономічної діяльності через дозвільний пакет документів, що видається державними органами на право експорту або імпорту товару у визначених кількостях на встановлений проміжок часу. Підставою для митного оформлення товарів, що підлягають ліцензуванню, є експортна (імпортна) ліцензія Міністерства економіки відповідно до якої митний орган веде облік обсягів ввезеної (вивезеної) продукції.
Квотува?ння — це встановлення державними органами відповідно до чинного законодавства, міжнародного права та різних міжнародних актів, угод обмежень щодо виробництва товарів, міжрегіональних товарних або фінансових операцій, експортно-імпортних поставок. Застосовується як засіб регулювання обсягів виробництва окремих видів товарів, а також регламентації зовнішньоекономічної діяльності.
Квотування – метод кількісного обмеження ввезення (вивезення) товару наданням ліцензії та забороною неліцензійних операцій. Ліцензія – письмовий дозвіл на ввезення (вивезення) визначеної кількості товару. Використовується переважно для імпорту і в поодиноких випадках (як і інші обмеження) – для експорту. Розрізняють такі види квоти глобальні – загальний кількісний ліміт імпорту товару без розподілу його по країнах (розподіляється в міру надходження заявок від постачальників), що дає можливість імпортерам вибирати постачальників, а експортерам – збільшувати поставки, групові – встановлюються для групи країн, індивідуальні - використовуються для розподілу ліміту ввезення товару в країну або між всіма країнами-експортерами на основі обсягу поставок за минулий період (для нових постачальників резервується частина загальної квоти), або в межах визначеної групи країн, на які поширюється ліміт, тарифні – передбачають ввезення визначеної кількості товару за пільговими ставками мита, а понад цю кількість, – за звичайними, вищими ставками, сезонні – використовуються для ввезення аграрної продукції в період збирання врожаю в країні й піку надходження на внутрішній ринок власної продукції, насамперед такої, що швидко псується (фрукти, овочі, квіти).
В Україні квотування здійснюється шляхом встановлення режиму видачі індивідуальних ліцензій, причому загальний обсяг експорту за цими ліцензіями не повинен перевищувати обсягу встановленої квоти.
Світова організація торгівлі (СОТ) неодноразово наголошувала на необхідності повної ліквідації нетарифних бар'єрів, але більшість країн світу продовжують широко їх застосовувати. На сьогодні нетарифні бар'єри представляють собою найбільш ефективну зброю дискримінації та блокування доступу до ринків збуту.
Отже, Україна повинна дотримуватися правил СОТ при застосуванні заходів, які можуть справити обмежувальний вплив на торгівлю, зокрема при ліцензуванні імпорту. Заходи, спрямовані на захист здоров’я чи життя людини, тварини, рослин, захист навколишнього середовища, здійснювати відповідно до норм Угоди про санітарні та фіто-санітарні заходи та Угоди про технічні бар’єри у торгівлі СОТ.
Система квотування в ЄС базується на загальній торговій політиці з урахуванням принципу вільного переміщення товарів усередині ЄС.
Існують прогалини в регулюванні квотування зовнішньоекономічної діяльності. Згідно змісту ч. 3 ст. 381 ГК, Закон має визначати: випадки запровадження режиму квотування, порядок квотування та види квот. Але Закон містить далеко не всі ці аспекти. Зокрема, ним не встановлено механізм розподілу квот уразі процедури неавтоматичного ліцензування. Це вимагає і Угода СОТ про процедури ліцензування імпорту.
Система ліцензування та квотування в Україні знаходиться в процесі становлення. Про це свідчить велика кількість проблем та суперечностей, що виникають навколо питання ліцензування та квотування експортно-імпортних операцій, а також суперечливий та складний процес формування системи органів ліцензування, що проходить з невиправданими витратами та збоями, що відображає проблеми і труднощі української економіки в період трансформації. Проте для покращення стану ліцензування в Україні відбуваються такі процеси, як зміни та доповнення до вже існуючих законів, спрощення та зміна порядку видачі ліцензії і таке інше.
Отзывы покупателей