Зміст
Вступ
Розділ 1.
Теоретичні основи державного кредиту
1.1. Поняття, роль та функції державного кредиту
1.2. Класифікація форм та види державного кредиту
1.3. Нормативно-правове забезпечення відносин у галузі державного кредиту
Розділ 2.
Практичні аспекти державного кредитування та боргу в україні
2.1. Оцінка зовнішнього державного кредитування України
2.2. Аналіз показників внутрішнього державного кредиту України
Розділ 3.
Напрями удосконалення боргової політики україни
3.1. Стратегії управління державним боргом України в контексті подолання економічної кризи в Україні
3.2. Шляхи подолання проблем боргової політики України
Висновки
Висновок

ВИСНОВКИ

У ході дослідження за темою: «Державний кредит та його роль в стабілізації економіки держави», було зроблено ряд висновків:
1) дослідження економічної природи державного кредиту та його функцій показало, що державний кредит – це специфічний елемент державних фінансів, в якому держава відіграє роль позичальника коштів (найчастіше), кредитора або гаранта повернення коштів. Серед функцій даного економічного явища слід виділити розподільну, регулюючу та контрольну функції. Суть розподільної функції полягає в тому, що за допомогою кредиту відбувається перерозподіл вартості на засадах повернення; з одного боку, здійснюється накопичення грошових капіталів за рахунок збережень економічних агентів, а з іншого – їх розміщення серед інших агентів ринку. Суть регулюючої функції полягає в тому, що на основі кредиту здійснюється емісія грошей як платіжних засобів; методами кредитної експансії (розширення кредиту) та кредитної рестрикції (звуження кредиту) регулюється кількість грошей в обігу. Контрольна функція кредиту забезпечує контроль за дотриманням умов і принципів надання кредиту суб’єктами кредитної угоди; при цьому банк здійснює як попередній, так і поточний контроль за діяльністю позичальника.
2) державний кредит може бути внутрішнім і зовнішнім.Внутрішній державний кредит виступає в таких формах: державні позики, перетворення частини вкладів населення в державні позики, запозичення коштів загальнодержавного позичкового фонду, казначейські позики, гарантовані позики. Зовнішній державний кредит: державні зовнішні позики, позики міжнародних фінансових органів, міжурядові позики, банківські кредити держави.
3) розглянувши нормативно-правове забезпечення відносин у галузі державного кредиту, було виявлено, що згідно Закону України «Про Державний бюджет України на 2013 рік» статтею 6 було встановлено, що у 2013 році державні гарантії надаються Кабінетом Міністрів України на суму до 50.000.000 тис. гривень для забезпечення повного або часткового виконання боргових зобов'язань за запозиченнями суб'єктів господарювання – резидентів України державного сектору економіки.
4) здійснивши оцінку зовнішнього кредитування України, виявилось, що Обсяг короткострокового зовнішнього боргу за залишковим терміном погашення на кінець 2013 року становив 69 млрд. дол. США, збільшившись порівняно з початком року на 3.0 млрд. дол. США, що є негативним явищем для економіки України.
5) проаналізувавши показники внутрішнього державного кредиту України, виявилось, що вагоме місце у структурі державного боргу України займають зобов’язання за розміщеними облігаціями внутрішньої державної позики. Станом на 31.12.2013 державний внутрішній борг становив 256,96 млрд. грн. (44,0%), це показує, що він збільшився на 66.66 млрд. грн. (35%), що є негативним явищем для економіки України.
6) продіагностувавши державний борг України в умовах нестабільності, було виявлено, що Державний борг – це складне явище, зумовлене низкою факторів, яке в умовах кожної держави може мати свою специфіку. Якщо нестачу коштів у бюджеті держава покриває за рахунок отриманих позик, то це не можна вважати нормальним явищем.
На сьогодні майже кожна держава має певний розмір заборгованості. Різниця лише в тому, що поряд із збільшенням боргу не кожна держава знаходить шляхи для його своєчасного повернення.
7) у третьому розділі були надані пропозиції та рекомендації щодо управління державним боргом України в контексті подолання економічної кризи в Україні, а саме:
- створити сприятливі умови, які забезпечили б довіру інвесторів до ринку запозичень, що призведе до значного збільшення ліквідності ринку та зниження вартості фінансових інструментів;
- визначити та законодавчо закріпити боргову стратегію України, у якій повинні бути встановлені граничні розміри державного боргу та напрями використання залучених коштів;
- у структурі державного боргу слід підвищити частку внутрішньої заборгованості, скорочуючи зовнішню, що зменшить залежність України від іноземного капіталу.
8) було розроблено рекомендації щодо шляхів подолання проблем боргової політики України, а саме:
- переорієнтуватися на внутрішній ринок державних запозичень на період нестабільності національної валюти;
- стимулювати попит на державні цінні папери на внутрішньому ринку, шляхом подальшої реалізації Концепції розвитку внутрішнього ринку державних цінних паперів України на 2009-2013 роки;
- здійснювати видачу державних гарантій лише у виняткових випадках, пов’язаних із реалізацією національних інтересів;
- відмовитись від залучення кредитів міжнародних організацій економічного розвитку, що супроводжуються додатковими умовами, які обмежують економічну і політичну незалежність;
- зменшити граничний рівень державного боргу до 35% ВВП, що відображає рівень розвитку вітчизняних фінансових ринків і сприятиме більш відповідальному управлінню державним боргом;
- заснувати Фонд управління державним боргом, який би займався операціями з мінімізації ризиків та витрат на обслуговування боргу;
- прийняти Закон України «Про державний борг та гарантований державою борг», яким врегулювати процес управління державним боргом та гарантованим державою боргом;
- впровадити застосування методу «цільових орієнтирів» при оцінці ефективності боргової політики.
Крім того, для удосконалення нормативно-правового забезпечення механізму управляння зовнішнім державним боргом необхідно прискорити розробку та прийняття Закону “Про зовнішній державний борг ”, де необхідно чітко визначити понятійний апарат зовнішнього боргу держави; вказати механізми залучення кредитних ресурсів та обслуговування і погашення; рекомендувати інструментарій управління зовнішнім державним боргом.
Слід взяти за мету зниження розміру боргу та сплати процентів перед міжнародними офіційними кредиторами, розробивши стратегію переорієнтації на ринкові джерела запозичень із використанням широкого набору інструментів, випробуваних міжнародною практикою.
Зазначені заходи сприятимуть уникненню кризи ліквідності, небезпечного боргового навантаження та сприятимуть оптимізації структури державного боргу і його позитивного впливу на функціонування економічного механізму держави.