Війти или зарструватись
Зміст
Вступ
I. Скасування кріпосного права.
1. Економічні передумови падіння кріпосного права.
2. Плани перебудови Росії.
3. Аналіз реформи, проведеної урядом.
II. Підготовка й проведення реформи 1861 року.
1. Суть реформи.
2. Найвище затверджене загальне положення про селян, що вийшли із кріпосної залежності. 1861 р.
3. Основні положення законодавчих актів реформи 19 лютого 1861 р.
4. Політичні й соціально-економічні наслідки селянської реформи
III. Соціально-економічний розвиток після реформенної Росії
1. Післяреформене поміщицьке господарство.
2. Нові тенденції в розвитку сільського господарства. Ріст торговельного землеробства.
Висновок
Список використаної літератури
Висновок
Характер і напрямок соціально-економічного розвитку післяреформеної Росії були, безумовно, капіталістичними. Швидше й інтенсивніше капіталізм розвивався в промисловості, повільніше — у сільському господарстві, у якому аж до 1917 р. (і навіть в 20-х роках — у період непу) продовжували зберігатися ще докапіталістичні й навіть патріархально-натуральні форми. Зберігалася (і навіть одержувала подальший розвиток) більша сфера різних форм докапіталістичної промисловості – домашніх промислів, ремесла, дрібнотоварного виробництва. Капіталістичний розвиток швидше проходило в центрі країни, слабкіше на її окраїнах. Їй властива була багатоукладність - співіснування поряд з капіталізмом дрібнотоварного й патріархально – натурального виробництва. Довге існування в Росії кріпосного права й незавершеність реформ 60-70-х років ХІХ ст. обумовили збереження численних пережитків старовини в економіці, політичному ладі, соціальних відносинах. Панування поміщицького землеволодіння в післяреформеній Росії і станової неповноправності селян істотно обмежувало можливості капіталістичного розвитку післяреформеного села.
Велике значення мали й такі особливості економіки й соціальних відносин у Росії, як активне державне втручання в економіку й слабкий розвиток приватної власності. Значне державне господарство у вигляді казенних підприємств, банків, залізниць, величезний масив різного роду казенних угідь і т.д. використовувалися самодержавством для підтримки дворянства (шляхом пільгових позичок), а також надавали широкі матеріальні можливості для впливу на буржуазію.
У Росії приватна власність на землю була представлена переважно дворянським, власне кажучи феодальним, землеволодінням. Буржуазна земельна власність тільки починала складатися й ще не одержала широкого розвитку.
Внаслідок недостатнього розвитку в Росії приватної власності було слабко розвинене "третій стан". Діяв й інший фактор - анти власницький менталітет широких народних мас, неповага до приватної власності, що розглядалося як "награбоване добро".
Незважаючи на грабіжницький для селян характер реформи 1861 р., значення її для подальшого економічного й соціального розвитку країни було велике. Реформа з'явилася переломним моментом, "гранню" відокремившою феодальну епоху від капіталістичної. Такий величезний соціальний акт, як скасування кріпосного права, не міг пройти безвісти для всього державного організму, за сторіччя звиклі до кріпосного права. Торкнувшись наріжного каменю феодальної імперії, необхідно було міняти й інші несучі конструкції соціально-політичного ладу: орган місцевого керування, поліції, судна й армії. Селянська реформа, таким чином, неминуче вела до інших перетворенням.
Отзывы покупателей