Зміст
Вступ 3
Розділ 1. Юридичний статус дітей, позбавлених батьківського піклування
1.1. Законодавче визначення поняття «діти, позбавлені батьківського піклування» 9
1.2. Право дітей, позбавлених батківського піклування, на повне державне забезпечення: законодавче регулювання та особливості 10
1.3. Житлові права дітей, позбавлених батьківського піклування 14
Розділ 2. Усиновлення, опіка, патронат та дитячий будинок сімейного типу як правові форми влаштування дітей, позбавлених батьківського піклування
2.1. Законодавче регулювання устновлення 20
2.2. Опіка і піклування 38
2.3. Патронат 50
2.4. Дитячий будинок сімейного типу 53
Розділ 3. Процес усиновлення в україні: пропозиції щодо вдосконалення 68
Висновки 81
Список використаних джерел та літератури 85
Висновок
Причини, через які діти залишаються без батьківського піклування та виховання, різні, але наслідок один – дитина позбувається конституційного права на сімейне виховання. Необхідно усвідомити, що в результаті позбавлення сімейного оточення порушується одне з базових прав дитини, проголошених Конвенцією ООН про права дитини, яка для України набула чинності 27 вересня 1991 р. Ратифікувавши Конвенцію, Україна, грунтуючись на першорядності загальнолюдських цінностей і гармонійного розвитку особистості, визнала пріоритет інтересів дитини у суспільстві та необхідність особливої турботи про соціально незахищених дітей, зокрема, дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування. У Конвенції зазначено, що дитина, яка постійно або тимчасово позбавлена сімейного оточення, не повинна залишатися в такому оточенні і має право на захист і допомогу держави.

Турбота про дітей, забезпечення їх добробуту, безпеки – одне із найбільш важливих завдань суспільства, яке дбає про своє майбутнє, адже діти – гарант самозбереження нації та її розвитку.

Несприятливі демографічні тенденції, деформація шлюбно-родинних процесів, криза інституту сім’ї, економічна нестабільність, безробіття, трудова міграція, соціальна незахищеність, збільшення кількості соціально- неблагополучних сімей, які не спроможні виконувати свої функції утримання та виховання дітей через алкоголізм, наркоманію, насильство в сім’ї – основні проблеми, які породжують соціальне сирітство.

В Україні продовжує зберігатися тенденція до зменшення загальної чисельності дітей, однак збільшується кількість дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. Зазначене є наслідком соціально-економічних, морально-етичних та психологічних негараздів проживання в державі, що спричиняє порушення основного права дитини – зростати у сімейному оточенні. Тому особлива увага виконавчої влади приділяється розробці спеціальних нормативно-правових актів та механізмів їх впровадження для удосконалення системи захисту дитини і особливо дітей зазначеної категорії.

Законодавче забезпечення вирішення соціальних проблем дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, гарантовано Конституцією України (ст. 52), яка визначає, що всі діти рівні у своїх правах незалежно від походження, а утримання та виховання дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, покладається на державу. Законом України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» визначено пріоритетність форм влаштування дітей зазначеної категорії. В Україні юридично закріпленими формами утримання та виховання дітей є такі: біологічна сім’я як найбільш природна форма зростання дитини; сім’ї усиновителів, які юридично прирівняні до біологічної сім’ї; сім'ї опікунів і піклувальників; прийомні сім'ї; дитячі будинки сімейного типу; міждержавне усиновлення; державне утримання: заклади для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.

Аналіз складових здорового зростання дитини доводить, що набуття дитиною повноцінного правового та соціального-психологічного статусу відбувається лише в умовах проживання її в біологічній сім'ї або в сім'ї опікунів (піклувальників), усиновителів.

Національне усиновлення – прийняття громадянином України у свою сім’ю дитини на правах дочки чи сина, що здійснене на підставі рішення суду. Усиновлення дитини провадиться у її найвищих інтересах для забезпечення стабільних та гармонійних умов її життя (ст. 207 СКУ). Усиновлення повною мірою забезпечує право дитини на проживання і виховання у родинному середовищі.

Встановлення опіки та піклування ? це влаштування дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, в сім’ї громадян України, які перебувають переважно в сімейних, родинних відносинах із цими дітьми-сиротами або дітьми, позбавленими батьківського піклування, з метою забезпечення їх виховання, освіти, розвитку і захисту прав та інтересів. Ця процедура передбачає виховання неповнолітніх дітей, а також захист їхніх особистих і майнових прав та інтересів (глава 19 СКУ, глава 6 Цивільного кодексу України). На сьогодні це єдина можливість для дитини перейти з однієї сім’ї в іншу без проміжного перебування в державній установі.

Прийомна сім'я ? сім’я, яка добровільно взяла на виховання та спільне проживання від одного до чотирьох дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, включаючи рідних. Прийомні батьки беруть дітей на виховання та спільне проживання на власну житлову площу за наявності відповідних санітарно-гігієнічних та побутових умов Дитячий будинок сімейного типу ? окрема сім’я, що створюється за бажанням подружжя або окремої особи, яка не перебуває у шлюбі, для забезпечення сімейним вихованням та спільного проживання не менш як п’яти дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування. Загальна кількість дітей у дитячому будинку сімейного типу не повинна перевищувати 10 осіб, враховуючи рідних дітей.

До закладів для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, незалежно від форм власності та підпорядкування, дитина може бути влаштована в разі, якщо з певних причин немає можливості влаштувати її на виховання в сім'ю (стаття 6 Закону України „Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування").

Департаментом з усиновлення та захисту прав дитини Міністерства у справах сім'ї молоді та спорту проведено значну роботу по створенню нормативно-правої бази щодо удосконалення державної політики та діяльності місцевих органів виконавчої влади щодо соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. Внесені зміни до СКУ, Цивільного кодексу України, прийнято більше 20 постанов та розпоряджень Кабінету Міністрів України, посилено відповідальність і покарання за злочини проти дітей тощо.

Одним із пріоритетів діяльності Міністерства у справах сім'ї, молоді та спорту, Державного департаменту з усиновлення та захисту прав дитини є стимулювання та розвиток національного усиновлення в Україні, оскільки саме усиновлення є одним із заходів індивідуалізованого благополуччя та захисту дітей, які з певних причин не можуть виховуватись у сім’ях біологічних батьків.

Це доводять і дослідження Державного інституту проблем сім'ї та молоді, яким взимку 2006 року проведено перше за роки незалежності дослідження усиновителів. Основним висновком цього дослідження стало те, що біля 19 % громадян України готові до усиновлення дитини, при чому це сім'ї віком 31-35 років з досить високим соціальним, матеріальним статусом, рівнем освіти.

Грунтуючись на проведеному дослідженні, сформульовано ряд положень, висновків, пропозицій, зокрема: формування у суспільстві громадської думки щодо найважливішої ролі родинного середовища у вихованні дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування та розвиток сімейних форм їх виховання; створення спеціалізованих дитячих судів (ювенальна юстиція); створення сприятливих умов для усиновлення, а також вжиття заходів щодо збільшення будинків сімейного типу; запровадження дитячих соціальних ліній; введення ефективного обліку безпритульних і бездоглядних дітей.

Також обґрунтовано пріоритет сімейних правових форм утримання та виховання дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування.

Пропонується з метою створення додаткових механізмів правового захисту дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування сформувати інститут Уповноваженого з прав дитини.