Зміст +++
Список умовних скорочень 
Вступ 4
Розділ 1. Український науково-дослідний інститут архівної справи та документознавства як провідна галузева інституція 
1.1. Історія становлення установи 
1.2. Структура Інституту 
1.3. Наукова співпраця Українського науково-дослідного інституту архівної справи та документознавства зі спорідненими установами 
Розділ 2. Науковий доробок та перспективні напрями роботи українського науково-дослідного інституту архівної справи та документознавства 
2.1. Напрями наукових досліджень Українського науково-дослідного інституту архівної справи та документознавства 
2.2. Інформаційна діяльність Інституту 
Висновки 
Список використаних джерел 
Додатки 71
Висновок

Заснування в системі архівних установ Українського науково-дослідного інституту архівної справи та документознавства стало важливим етапом для розвитку архівної справи, документознавства, діловодства та інших суміжних дисциплін на теренах незалежної України.

УНДІАСД є першим і єдиним галузевим науково-дослідним центром в Україні, що координує діяльність у галузі архівної справи і документознавства.

У роботі визначено передумови та необхідність створення наукової інституції в галузі архівної справи та документознавства. Це було зумовлено високим рівнем потенціалу українських дослідників та науковців, які були зайняті в архівній галузі на теренах Радянського Союзу. Проте заснування Українського науково-дослідного інституту відбулося лише у 1994 р. зі здобуттям Україною незалежності. Головними завданнями діяльності Інституту стали дослідження теоретичних і методичних проблем архівознавства, документознавства, археографії, наукове прогнозування, здійснення експериментальних робіт задля вирішення проблем фізико-хімічних та біологічних умов схоронності документів і розроблення відповідних нормативів, створення документних інформаційно-пошукових систем, надання науково-методичної допомоги з питань архівної справи та документознавства, дослідження правових аспектів роботи з документами Національного архівного фонду України та документами установ, організацій і підприємств усіх форм власності, проведення теоретичних і прикладних наукових досліджень щодо зазначених проблем архівних установ. Крім названих завдань, є й інші, не менш важливі, розраховані на перспективу, – перепідготовка кадрів архівістів, розроблення навчальних програм, курсів, факультативів, планів семінарських занять, тематик контрольних, курсових та дипломних робіт вищих і середніх спеціальних навчальних закладів, що здійснюють підготовку спеціалістів у галузі документознавства й архівознавства.

Під час проведення дослідження розглянуто різні концепції формування структури Українського науково-дослідного інституту архівної справи і документознавства. З’ясовано, що після кількох реорганізацій на сьогоднішній день структура Інституту складається з відділів: архівознавства (із сектором довідкового апарату та обліку документів), документознавства, фізико-хімічної та біологічної схоронності документів, науково інформаційний відділ (із сектором науково-технічної інформації, який з 1999 р. виконує функції Галузевої служби науково-технічної інформації (ГСНТІ) з архівної справи та документознавства). Саме на ці відділи покладено проведення теоретико-прикладних досліджень у галузі архівної справи і документознавства в УНДІАСД.

Під час вивчення зв’язків зі спорідненими інституціями було з’ясовано, що УНДІАСД співпрацює з архівними установами, українськими та зарубіжними вищими навчальними закладами. Найближчими його партнерами є Інститут української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Інститут архівознавства, Інститут рукопису та Інститут біографістики Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського. Серед зарубіжних колег – Всеросійський науково-дослідний інститут документознавства та архівної справи, Білоруський науково-дослідний інститут документознавства та архівної справи, Гомельський державний університет та інші академічні інститути і вищі навчальні заклади. Так, спільно з викладачами Київського національного університету імені Тараса Шевченка, співробітниками Інституту української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського, Київського національного університету культури і мистецтв, працівниками НБУВ, Головного архівного управління та центральних державних архівів України науковці УНДІАСД уклали такі важливі видання, як підручник «Архівознавство» (1998), «Нариси з історії архівної справи в Україні» (2002) та «Хрестоматія з архівознавства» (2003). Колективними працями стали перший український термінологічний тлумачний нормативний словник «Архівістика», де подано трактування ключових термінів архівознавства, та бібліографічний довідник «Українські архівісти» (1998–2001).

Виявлено, що УНДІАСД активно співпрацює з Канадським інститутом українських студій Альбертського університету. Матеріали, зібрані І. Б. Матяш у 2007 р. під час її перебування в Канаді, було використано для укладання анотованого довідника з українських архівних джерел у Канаді. Окрім того, вийшов спеціальний випуск часопису УНДІАСД «Пам’ятки», присвячений українсько-канадській тематиці.

Важливим чинником діяльності УНДІАСД є проведення всеукраїнських та міжнародних конференцій, тематика яких стосується проблемних питань архівної галузі й документознавства в умовах сучасних інтеграційних тенденцій. В результаті цієї співпраці розробляється нормативно-методична база функціонування архівної справи і документознавства, запроваджуються новітні інформаціїні технології та інші інтеграційні доробки.

Під час дослідження пріоритетних напрямів наукової роботи Інституту визначено, що відомі фахівці, дослідники і науковці, що працюють в УНДІАСД, проводять теоретичні та практичні розробки і дослідження у сфері архівної науки, біологічних та фізико-хімічних способів збереження документів на різних носіях, у сфері документознавства та діловодства, беручи участь створенні нормативної та науково-методичної бази, що забезпечує функціонування архівів, організацію діловодства в органах державної влади та державного управління, підприємствах, установах та організаціях країни. Найпомітнішими результатами історико-архівознавчих досліджень слід вважати колективну працю «Нариси історії архівної справи в Україні» (2002 р.), монографію І. Б. Матяш «Архівна наука і освіта в Україні 1920–1930-х рр.» (2000 р.). Оцінюючи тематику документознавчого доробку інституту, слід зазначити, що помітним явищем стала поява фундаментальної монографії С. Г. Кулешова з історії та теоретичних засад документознавства, що вийшла у 2000 р. – «Документознавство: Історія. Теоретичні основи». Циклом яскравих досліджень із теорії діловодства, методики організації досліджень уже увійшла в історію українського документознавства к-т істор. наук, провідний науковий співробітник відділу документознавства УНДІАСД О. М. Загорецька, якій належить участь у більшості методичних розробок інституту, близько 200 праць практичного значення, присвячених документуванню управлінської інформації, організації роботи зі службовими документами в установі, що репрезентовані в науково-популярних виданнях «Довідник секретаря та офіс-менеджера», «Секретар-референт», «Довідник кадровика», «Кадровик. Трудове право: управління персоналом», «Практика управління закладами освіти», «Практика управління закладами охорони здоров’я» та ін.

Провідне місце серед нормативних документів, що регламентують організацію архівної справи та документознавства, посідають національні стандарти України. Співробітниками УНДІАСД розроблено ДСТУ 4163–2003 «Державна уніфікована система документації. Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлювання документів», ДСТУ 2732:2004 «Діловодство й архівна справа. Терміни та визначення понять», ДСТУ 4447:2005 «Фонодокументи. Правила зберігання Національного архівного фонду. Технічні вимоги», ДСТУ 4423:2005 «Інформація та документація. Керування документаційними процессами» (у двох частинах). Серед законодавчих актів, у підготовці яких брали активну участь співробітники УНДІАСД, а саме відділу документознавства, слід назвати Закон України «Про діловодство», який встановлює правові засади організації діловодства в Україні з метою визначення єдиних норм створення управлінських документів та роботи зі службовими документами. Проте проект Закону й досі не був затверджений.

Слід також зазначити, що УНДІАСД бере активну участь у науковій підготовці кадрів для архівних установ, чому слугує діяльність аспірантури та спеціалізованої вченої ради. Захист дисертацій, тематично пов’язаних із історією та теорією архівної справи, аналізом інформаційного потенціалу архівних фондів, відбувається в межах двох спеціальностей 07.00.06 – історіографія, джерелознавство та спеціальні історичні дисципліни та 07.00.10 – документознавство, архівознавство.

Поглиблене вивчення діяльності УНДІАСД дало змогу з’ясувати, що окреме місце у дослідженні архівознавчої науки займають періодичні та продовжувані архівознавчі видання, що об’єднують кращі сили істориків та архівістів для вирішення проблем теорії і практики документознавства та архівної справи. Це – часопис «Студії з архівної справи та документознавства», археографічний щорічник «Пам’ятки», які на підставі рішення Вищої атестаційної комісії України включені до Переліку наукових фахових видань України, в яких можуть публікуватися результати дисертаційних робіт на здобуття наукових ступенів доктора і кандидата наук, збірник наукових праць «Архівознавство. Археографія. Джерелознавство», серійні видання «Архівні та бібліографічні джерела української історичної думки» й «Історія архівної справи: спогади, дослідження, джерела».

Джерелознавчий аналіз масиву публікацій УНДІАСД дає можливість розкрити значення архівознавчих періодичних видань Інституту для дослідження актуальних та пріоритетних проблем документознавства, архівознавства, археографії, джерелознавства, інших спеціальних історичних дисциплін.

Щодо спрямування майбутніх напрямів науково-дослідної роботи Інституту, слід зазначити, що на сучасному етапі нагальною необхідністю є поглиблення теоретичних досліджень, вивчення міжнародного досвіду в сфері застосування традиційних форм використання документної інформації в архівах, музеях, бібліотеках, у виробленні спільних проектів регіонального, державного та міжнародного рівнів з використання інформаційних ресурсів НАФ, розширення міждисциплінарних зв’язків, удосконалення системи наукової атестації кадрів.