70 стор, 2012 рік

Зміст
Вступ 3
Розділ 1. Методологічні основи дослідження транснаціональних корпорацій в системі міжнародного бізнесу 5
1.1. Теоретичні засади функціонування транснаціональних корпорацій в системі міжнародного бізнесу 5
1.2. Сутність транснаціональних корпорацій як суб’єкта міжнародного бізнесу 15
Розділ 2. Місце транснаціональних корпорацій у системі міжнародного бізнесу 22
2.1. Характеристика сучасного стану розвитку транснаціональних корпорацій в системі світової економіки 22
2.2. Напрями технологічної політики ТНК 27
2.3. Особливості прямого іноземного інвестування ТНК 33
Розділ 3. Вплив ТНК на розвиток національної економіки України 41
3.1. Зовнішньоторговельна діяльність ТНК в Україні 41
3.2. Роль ТНК в прямому іноземному інвестуванні економіки України 48
3.3. Державне регулювання діяльності ТНК в Україні 54
Висновки 61
Список використаних джерел 65
Додатки 70
Висновок
1. Сучасний етап глобалізації характеризується підвищенням ролі ТНК в економічному розвитку країн, значними коливаннями світових цін, зрушеннями в товарній структурі експорту, підвищенні ролі країн, що розвиваються, а з іншого, набуває нових ключових ознак. Такими ознаками виступають: системний характер регулювання; висока технологічність експортно-імпортних операцій; стандартизація й уніфікація торговельних режимів; потенціал міждержавних протиріч, що часто реалізується шляхом торговельних війн ТНК.
2. Виходячи з аналізу та узагальнення викладених в економічній літературі теоретичних поглядів на проблеми пошуку оптимального визначення ТНК як економічної категорії, виявлено, що існує потреба в уточненому формулюванні даного поняття. Оскільки ТНК є носіями, рушійною силою та домінуючим фактором інтернаціоналізації світового господарства, визначення ТНК має наступний вигляд: ТНК – це компанія, що являє собою групу підприємств, які функціонують у двох чи більше країнах та, незалежно від країни походження, здатні реалізовувати єдину загальну стратегію за узгодженою політикою, а також здійснювати вплив на економічну політику як країни базування, так і приймаючих країн через залучення їх до світових інтеграційних процесів.
3. ТНК контролюють більшість світових товарних ринків, зберігаючи майже монопольні позиції на ринках сировини та високотехнологічних послуг. На їхню частку припадає 60% зовнішньої торгівлі (в тому числі третина світового експорту), 4/5 ринку патентів і ліцензій, загальний обсяг їхніх продажів складає майже 6 трлн. дол. При цьому характерними рисами діяльності ТНК на глобальних товарних ринках є: переважно експортна діяльність, міжгалузевий характер діяльності, складні альянсні форми і складність організаційної структури, внутрішня закритість, ефективна збутова політика.
4. На сучасному етапі найпоширенішим способом утвердження ТНК на світовому ринку є міжнародні злиття, які здійснюються у всіх країнах, незалежно від ступеню їх економічного розвитку, і майже у всіх галузях господарства. 
4. У сучасній системі економічних наук існує загальна теорія ТНК, яка є дуже насиченою в розумінні проблематики, яку вона охоплює, зосереджуючись на ТНК як об’єктові дослідження. Теорія ТНК базуючись на економічній теорії, широко використовуючи досягнення інших наук, у сукупності утворює єдину теоретичну базу, що допомагає пояснити як економічний, так і соціальний та політичний контексти діяльності ТНК. Усі концепції і моделі, які лежать в основі теорії транснаціоналізації господарської діяльності фірм, трактують транснаціоналізацію як динамічний процес, котрий веде до функціонування ТНК як системи, що характеризується цілісністю та, водночас, складною структурою. Сама ж теорія ТНК, яка знайшла свій розвиток та прояви у сучасних умовах, формує наукове уявлення про транснаціоналізацію як системний процес у рамках інтернаціоналізаційних перетворень світової економіки.
5. В умовах глобалізації набувають пріоритетності науково-технологічні фактори та інтелектуальний потенціал ТНК, які прискорюють інноваційний процес підприємства, дозволяючи отримувати синергічні ефекти у висококонкурентному середовищі. Зазначена нова прискорююча роль науково-технологічних факторів у сукупності з динамічною орієнтацією провідних корпорацій на задоволення потреб споживачів дозволяють створити нові бізнес-моделі розвитку компаній, що забезпечують їх тривале перебування в зоні високої прибутковості. Однак, залежність прибутку ТНК від інвестицій у науково-дослідну та дослідницько-конструкторську діяльність є суперечливою.
6. Стійка інтернаціоналізація українських експортно-орієнтованих компаній має ґрунтуватись на ступеневій траєкторії розвитку міжнародної діяльності: від створення конкурентоспроможного продукту через формування міжнародної інфраструктури. Високі значення експортної та імпортної квоти України в доповненні до аналізу структури експорту свідчать про високий рівень залежності країни від кон’юнктури на світових ринках.
7. Механізм забезпечення ефективного експортоорієнтованого розвитку України повинен формуватися з урахуванням потенційних можливостей економічного зростання. Він має включати підвищення інноваційності і технологічного рівня виробництва, раціоналізацію галузевої структури економіки, комплексну реструктуризацію системи сприяння розвитку товарного експорту. Необхідним є також розширення діапазону та вдосконалення інструментарію фінансового забезпечення розвитку національного товарного експорту. При цьому актуалізується проблема міжвідомчої координації та дієвого контролю за інтересами ТНК.
8. Прийняття рішень українськими експортно-орієнтованими компаніями при виході на міжнародні ринки нових товарів (послуг) має ґрунтуватись на логічно послідовному переходу з нижчих до вищих етапів науково-технологічної інтернаціоналізації: від створення конкурентоспроможного продукту, через його підтримку у міжнародному конкурентному середовищі до надання високоякісних послуг у обраній галузі діяльності. Перспективи науково-технологічного розвитку корпорацій у вирішальній мірі визначаються інтелектуальним потенціалом їх персоналу.
9. Незначний позитивний вплив ПІІ на соціально-економічний розвиток України на сучасному етапі обумовлюється, перш за все, недоліками механізму залучення іноземного капіталу ТНК, непослідовністю ринкових трансформацій, відсутністю в економіці країни високотехнологічного іноземного капіталу. Поряд з цим, спостерігається позитивний вплив інвестицій ТНК на соціально-економічний розвиток окремих регіонів, що проявляється у економічному зростанні, модернізації виробництва, зміцненні потенціалу регіону та покращанні соціального становища населення. Зазначені відмінності віддзеркалюють прагнення відповідних держав ефективно використовувати у глобальній конкуренції національні стратегічні переваги і надавати своїм ТНК державну підтримку у відповідних галузях.
10. У сучасних геоекономічних умовах розвитку Україна повинна сформувати пріоритети транснаціоналізації національного бізнесу; чітко визначати основні напрями взаємодії з іноземними корпораціями; забезпечити правову, інформаційну, фінансову підтримку експансії ТНК з переважно національним капіталом на зарубіжні товарні ринки. При цьому, з одного боку, уможливлюється ефективне співробітництво у визначеному колі спільних інтересів, а з іншого, – чітко фіксуються стратегічні зони пріоритетних інтересів України на глобальних ринках. Оптимальна система державного регулювання процесів транснаціоналізації повинна спиратись на ефективний механізм запобігання негативному впливу іноземних компаній на національне економічне зростання, охоплюючи створення дієвого моніторингу функціонування корпорацій в Україні.