Зміст
Вступ.3
Розділ 1. Теоретичні основи функціонування фінансового сектору україни, особливості його регулювання. 9
1.1. Сутність та характерні риси фінансового сектору як складової фінансової безпеки країни. 9
1.2. Критерії структуризації фінансового сектору. 18
1.3. Методичний інструментарій оцінки ефективності фінансової системи.28
Висновки до розділу 1.38
Розділ 2. Оцінка сучасного стану фінансового сектору україни.41
2.1. Аналіз стійкості монетарної складової фінансового сектору України.41
2.2. Оцінка фінансової стійкості банківської системи. 56
2.3. Аналіз інвестиційної складової фінансового сектору. 64
Висновки до розділу 2.71
Розділ 3. Основні напрями державної політики та ключові заходи щодо розвитку фінансового сектора.75
3.1. Пропозиції щодо стабілізаційних заходів щодо забезпечення стійкості фінансової системи України.75
3.2. Пропозиції щодо вдосконалення регулювання і нагляду за діяльністю установ фінансового сектору.86
Висновки до розділу 3.96
Додатки
Висновок
1. В роботі, визначено що фінансова безпека – це важливий фактор соціально-економічного розвитку країни, також виступає своєрідним індикатором і критерієм ефективності її бюджетної політики та організації бюджетного процесу. З економічного погляду, бюджетна безпека виражає здатність держави за допомогою бюджету виконувати властиві їй функції та завдання, а також задовольняти потреби платників податків та одержувачів бюджетних коштів з урахуванням індивідуальних, корпоративних і суспільних інтересів. Забезпечення фінансової безпеки держави є одним із ключових завдань під час реалізації її стратегічних соціально-економічних пріоритетів. 
2. Визначено основні показники фінансової безпеки: рівень монетизації, %; обсяг зовнішнього державного боргу, % від ВВП; обсяг внутрішнього державного боргу, % від ВВП; рівень інфляції, %; міжнародні резерви центрального банку, млн. дол.; дефіцит державного бюджету, % від ВВП; вартість банківських кредитів у національній валюті, % річних; рівень доларизації економіки, %; сальдо платіжного балансу, млн. дол.; доходи державного бюджету, % до ВВП; видатки державного бюджету, % до ВВП; питома вага довгострокових банківських кредитів у загальному обсязі кредитів, %; рівень тіньової економіки України, % до ВВП. Визначено, що найбільш проблемними напрямками у цьому відношенні є: високий рівень зовнішнього боргу; висока вартість банківських кредитів; значний рівень доларизації економіки; постійне збільшення частки тіньового сектору економіки; від’ємне значення платіжного балансу. 
3. Запропоновано фінансовий сектор розглядати як сукупність різних фінансових інституцій, що беруть участь у створенні національного продукту. Це та продуктивна частина фінансової системи, яка забезпечує мобілізацію і розміщення фінансових ресурсів, чим, власне, і робить свій внесок у виробництво національного продукту.
4. Проаналізовано різні підходи до визначення функцій фінансового сектору, запропоновано виділяти такі функції: посередницька, інформаційна, забезпечення ліквідності та управління ризиками. Визначені функції фінансового сектору дають можливість глибше дослідити його сутність та роль в економічній системі держави. 
5. За організаційною будовою фінансовий сектор ? це сукупність фінансових органів та інституцій, які управляють грошовими. Загальна інституційна структура фінансового сектору включає: фінансові регулятори, органи державного управління, фінансова інфраструктура, фінансові посередники та підсектори фінансового забезпечення.
6. Визначено, що поняття «ефективність» є узагальнюючим, інтегральним поняттям, яке складається під впливом протилежних за дією різноманітних факторів та обставин. Ефективність фінансового сектору – комплексний показник, що визначається на основі якісних і кількісних показників діяльності всіх фінансових інститутів та відображає ринкове середовище, у якому вони функціонують. Основними характеристиками ефективності фінансового сектору можна вважати щільність та ефективність інституційного середовища, у якому функціонують фінансові інститути. 
7. За результатами основних показників економіки України за ІІІ квартали 2013 року виявлено переважно негативні зміни. Більшість показників зменшились, що свідчить про економічний спад нашої країни. Найбільше зменшення відбулося вітчизняному будівництві, які зменшилось на 26,3%. Експорт та імпорт товарів та послуг мав також суттєве зменшення, зокрема 8,8% та 8,6 %. ВВП зменшився на 1,5 %, порівняно із аналогічним періодом минулого року. Проте є і позитивні зміни, сільськогосподарське виробництво, обсяги якого зросли на 9,9 %. Також зріс оборот роздрібної торгівлі на 9,5%, але такі зміни суттєво не впливають на економічний стан країни, і можна стверджувати, що за ІІІ квартали 2013 року економічний стан нашої країни погіршився. 
8. В роботі визначено, що стійкість банківської системи – одна з найбільш важливих умов розвитку національної економіки, яка дозволяє визначати основні напрямки її діяльності, підвищувати їх привабливість для інвесторів та інших суб’єктів господарювання. За результатами дослідження згруповано перелік показників фінансової стійкості, який складається з двох частин: перша – базові показники, які забезпечують необхідний мінімум для аналізу фінансового сектора та розраховуються тільки за даними звітності банків (показники достатності капіталу; показники якості активів; показники дохідності і рентабельності; показники ліквідності; показники чутливості до ринкового ризику); друга – додаткові показники, які розраховуються на основі звітності банків та інших суб’єктів фінансового ринку (аналіз загального стану банківських установ; показники ринкової ліквідності). 
9. В процесі дослідження визначено, що фондовий ринок залишається доволі закритим: приблизно 89,5% усіх операцій на ньому здійснюються в позабіржовому сегменті фондового ринку; дефіцит цінних паперів, що вільно обертаються на ринку, та операцій з ними перешкоджають установленню об’єктивної вартості та дохідності вітчизняних цінних паперів. За даними Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку - частка операцій з цінними паперами, які вільно обертаються на фондовому ринку, не перевищує 10,42% від їх загального обороту. Зокрема питома вага операцій, здійснених організаторами торгів за окремими цінними паперами в 2012 році становила: акцій – 3,64%, державних облігацій – 14,69%, облігацій підприємств – 21,10%, облігацій місцевих позик – 85,43%.У структурі операцій організаторів торгів домінують операції з державними облігаціями України, їх частка становить майже 74% загального обігу цінних паперів у біржовому сегменті фондового ринку.
10. У січні – жовтні 2013 року Міністерством фінансів України було розміщено облігацій внутрішніх державних позик на суму 52 575,75 млн. грн., 3 756,00 млн. дол. США та 61,11 млн. євро, із них: сума коштів, що надійшла до Державного бюджету України за результатами проведення аукціонів з первинного розміщення ОВДП, становила 39 575,75 млн. грн. із середньозваженою дохідністю 13,28% річних ( у жовтні – 3 096,22 млн. грн. із середньозваженою дохідністю 13,63% річних), 3 756,00 млн. дол. США із середньозваженою дохідністю 7,87% річних ( у жовтні розміщення ОВДП в доларах США на відбувалось) та 61,11 млн. євро із середньозваженою дохідністю 4,80% річних ( у жовтні розміщення ОВДП в євро не відбувалось); випущено ОВДП для збільшення формування статутного капіталу НАК “Нафтогаз України” на загальну суму 8 000,00 млн. грн. з дохідністю 14,30% річних. У жовтні випуск ОВДП для збільшення формування статутного капіталу НАК “Нафтогаз України” не здійснювався; випущено ОВДП з метою внесення їх від імені держави в оплату акцій первинної емісії ПАТ “Аграрний фонд” на загальну суму 5 000,00 млн. грн. з дохідністю 14,25% річних. У жовтні випуск ОВДП з метою їх внесення від імені держави в оплату акцій первинної емісії ПАТ “Аграрний фонд” не здійснювався. 
11. На біржовому (організованому) ринку України діють 10 організаторів торгів. За обсягами торгів цінними паперами найбільшими є Публічне акціонерне товариство ФОНДОВА БІРЖА “ПЕРСПЕКТИВА” (далі – ФБ “ПЕРСПЕКТИВА”) та Публічне акціонерне товариство Фондова біржа Першої фондової торговельної системи.
12. За результатами січня – жовтня 2013 року індекс ФБ ПФТС, який є офіційним показником цієї системи і розраховується на підставі простих найліквідніших акцій підприємств, що пройшли лістинг на ФБ ПФТС, зменшився порівняно з початком року на 30,87 пункту, або на 9,39 %, і за станом на 01.11.2013 становив 297,82 пункту. Максимальне значення індексу ФБ ПФТС у жовтні поточного року становило 301,04 пункту (24.10.2013), мінімальне – 292,26 пункту (08.10.2013).
13. Вітчизняна практика управління стабільністю функціонування фінансового сектору та побудови системи оцінки фінансової стійкості обов’язково повинна враховувати рекомендації Форуму фінансової стабільності та Міжнародного валютного фонду, які передбачають:
по-перше, підвищення прозорості діяльності фінансових установ, зниження рівня невизначеності та зміцнення довіри інвесторів і населення до фінансово-кредитних установ та фінансових ринків. Для цього потрібно вдосконалити методи розкриття учасниками ринку інформації про ризики; здійснити перехід вітчизняних установ фінансового сектору на використання міжнародних стандартів бухгалтерського обліку й фінансової звітності; оприлюднити стратегії банківських установ щодо управління ліквідністю; зміцнити методологічні та методичні засади і підходи щодо моніторингу та попередження фінансових криз, посилення незалежності та відповідальності національних наглядових органів;
по-друге, посилення пруденційного нагляду за якістю капіталу фінансових установ, ліквідністю й ризиками. Основні рекомендації полягають у необхідності своєчасного запровадження порядку розрахунку капіталу відповідно до Стовпа І Базелю ІІ, вдосконалення оцінки рівня достатності та підвищення вимог до капіталу; посилення нагляду за управлінням ризиками;
по-третє, наявність у центральних банків достатньої інформації для оцінки надійності окремих банків і забезпечення контролю з боку наглядових органів за системами управління ризиком ліквідності;
по-четверте, врахування рівня концентрації та структури джерел зовнішнього фінансування, широке використання стрестестування за сценаріями неліквідності фінансування;
по-п’яте, збільшення ролі та вдосконалення використання кредитних рейтингів, забезпечення їх прозорості й повноти розкриття інформації; підвищення якості та вдосконалення організації процесу рейтингування.
14. Звертаючи увагу на позитивні й негативні аспекти створення об'єднаного органу регулювання і нагляду за діяльністю установ фінансового сектору та враховуючи світовий досвід розвитку такого процесу, можна стверджувати, що в перспективі Україна також змушена буде піти шляхом консолідації наглядових і регулятивних функцій у фінансовому секторі разом із запровадженням відповідних інституційних змін. Однак такий процес потребує досить багато часу і можливий лише в довгостроковій перспективі, а його ефективність визначатиметься рівнем розвитку фінансового сектору, чіткою стратегією його функціонування, рівнем фінансового і кадрового забезпечення, а також якістю менеджменту.
Підготовка до створення єдиного наглядового органу в Україні має передбачати: визначення пріоритетів фінансової політики держави та розроблення стратегії розвитку фінансового сектору; вдосконалення законодавчої та нормативної баз з метою уніфікації регуляторних вимог, методів і процедур нагляду; створення надійної системи обміну інформацією між окремими наглядовими органами на основі підписання меморандумів або укладання угод про співпрацю та обмін інформацією; підвищення вимог до ліцензування діяльності фінансово-кредитних установ; підвищення рівня прозорості та стійкості функціонування фінансового сектору; поліпшення умов роботи та підвищення рівня матеріального заохочення фахівців, створення системи підготовки кадрів і підвищення їх кваліфікації; поліпшення державного фінансування діяльності наглядових органів або запровадження часткового їх фінансування за рахунок учасників ринку.