Зміст
Вступ 3
Розділ 1.
Леся Українка і дух Середньовіччя 7
Розділ 2.
Мотив куртуазного кохання у драмі “Блакитна троянда” 14
Розділ 3.
Своєрідність переосмислення середньовічних образів у "Ізольді Білорукій" 26
Розділ 4.
Трансформація образу Дон Жуана в “Камінному господарі” 42
Розділ 5.
Середньовічні персонажі у „Осінній казці” 62
Висновки 74
Список використаної літератури 77
Висновок

У нашій магістерській роботі про середньовічні мотиви та образи у творчості Лесі Українки ми намагалися довести своєрідність трансформації середньовічних сюжетів, образів і мотивів середньовічної літератури.

Ознайомившись із літературознавчими джерелами та дослідивши тексти творів Лесі Українки, ми дійшли висновку, що у творах письменниці має місце не стилізація, а талановита індивідуальна реінтерпретація середньовічних сюжетів, втілених в дусі раннього модернізму, зокрема неоромантичної семантики, сповідником якої була Леся Українка.

Слід відзначити тут також взаємонакладання індивідуальної естетики автора та властивого естетичного тяжіння художнього матеріалу. Антитетичність – одна з головних індивідуальних особливостей творчого мислення і стилю Лесі Українки, що особливо яскраво виявилося в драматургічній творчості. Контрастивний світ середньовічної людини, світ опозицій і суперечностей у драмах Лесі Українки опинився в якості матеріалу. Вдале поєднання матеріалу і творчого підходу, характеру його інтерпретації забезпечило оригінальність творів Лесі Українки, створених на основі світових сюжетів. При цьому авторка ставилася до матеріалу уважно та коректно; навіть заперечуючи його традиційні, стереотипні акценти, вона не ламала структури в цілому, намагалася зберегти її естетичну адекватність.

У першому розділі кваліфікаційного дослідження, розглядаючи причини зацікавлення Лесі Українки добою Середньовіччя, ми з'ясували, що, по-перше, у цій темі вона, як і більшість модерних письменників кінця XIX –початку XX століття, знаходить широку гаму ірраціонального; по-друге сурово регламентований світ середньовіччя привертає її увагу як своєрідний антипод сучасності із типовими для неї настроями занепаду та розкладу; по-третє, ця тема привертає увагу специфічною структурою мислення і світогляду, що виявилося в моделі світу за принципом абсолютних опозицій бінарності. Зрештою, середньовіччя приваблює багатими можливостями не тільки осмислення, але й переосмислення, творчої реінтерпретації вже відомого матеріалу, мандрівних сюжетів.

Другий розділ присвячено розгляду мотиву куртуазного кохання у драмі „Блакитна троянда”. Тут, як бачимо, символічний образ „блакитної троянди” втілює одну з улюблених ідей поетеси, до якої вона поверталася періодично в своїх творах. Запозичений із середньовічної системи поетичних символів, цей образ в однойменній драмі Лесі Українки уособлював одухотворене, платонічне почуття кохання, а разом з тим й усю духовно-творчу, гуманістичну сутність людського життя, збігаючись, власне, з найвищим естетичним ідеалом.

У третьому розділі, присвяченому поемі Лесі Українки „Ізольда Білорука”, ми розглядаємо своєрідність переосмислення середньовічних образів, зокрема перетворення другорядного персонажа на головну героїню поеми. Зберігаючи всю принадність стилю оригіналу, дбаючи про вірність деталей, про дотримання заданої попередниками формальної орієнтації, авторка „Ізольди Білорукої” змінює точку зору на класичний сюжет, зближує авторське бачення з ціннісним контекстом головної героїні.

У четвертому розділі огляд історії образу Дон Жуана у світовій літературі, в порівнянні з „Камінним господарем” Лесі Українки приводить до висновку, що тема драми, крім сюжету, не має нічого спільного з відомими інтерпретаціями. Втілюючи традиційний мотив спокушання, письменниця прагнула до його оригінального перетрактування, що їй цілком вдалося.

У п’ятому розділі ми розглядаємо джерела написання „Осінньої казки”, звертаючи особливу увагу на трактування символічних образів, запозичених з середньовічної літератури. Незаперечним тат може бути одне: хоч у драмі зображена епоха похмурого середньовіччя, мова в ній йдеться про Україну та її народ, що рвався до свободи в умовах віковічного колоніального гноблення, яке виражалось і в формі самодержавства, і в продажності тих, хто міг би становити національну еліту, і у відсутності національної гідності, і в моральному конформізмі, і в духовній обмеженості злюмпенізованого й зденаціоналізованого обивательського прошарку.

Леся Українка, звертаючись до давніх епох, завжди думала про живу дійсність. Подібно до багатьох визначних представників світової літератури, вона черпала сюжети з різних джерел, створюючи на їх основі оригінальні твори, які були за стилем, за жанром, за інтерпретацією тих чи інших образів своєрідним і новим словом не тільки в українській, а й у світовій літературі.

Драматургія Лесі Українки не тільки розширила обрії української культури, увівши до неї античність як основу європейської культурної традиції і арсенал загальноєвропейської образності, вона включила українську культуру в координати західноєвропейської ієрархії цінностей, що полягали в релігійній толерантності, верховенстві закону, демократичному врядуванні, пріоритеті таких чеснот, як співчуття, доброчинність, повага до людини. Творчість Лесі Українки чи не найвиразніше ілюструє справедливість слів Дмитра Чижевського, який писав: „Український культурний розвиток мусимо визнати складовим елементом загальноєвропейського, українську культуру – елементом європейської цілості; коли український культурний розвиток проходив ті самі стадії, що й європейський взагалі, то не тому, що на Україну приходили ззовні „впливи”, на Україні чинять „чинники”, „фактори” чужого походження, а тому, що Україна, яко частина європейської культурної цілості, переживає ті самі внутрішні процеси, що й цілість, до якої вона належить”.

Леся Українка лишилась у ХХ ст., українську літературну історію якого відкрили її драматичні твори, непочутою пророчицею. Сподіваємось, що в самостійній Україні, яка була її ідеалом і сенсом життя, вона нарешті буде почута, а відтак посяде те місце, котре їй заслужено належить, – місце ключової постаті в українській культурі.