Зміст
Вступ 4
Розділ 1. Теоретичні основи аналізу фінансового стану підприємства. 7
1.1. Сутність, напрямки, види аналізу фінансового стану суб’єкта господарювання.
1.2. Класифікація методів та підходів до фінансового аналізу 8
1.3. Нормативно-правова та інформаційна база аналізу фінансового стану суб’єкта господарювання 23
1.4. Аналіз існуючих методик аналізу фінансового стану підприємства 28
Розділ 2. Аналіз фінансового стану тов «комінс лтд» 31
2.1. Загальна характеристика підприємста
2.2. Аналіз майна та капіталу підприємства 32
2.3. Аналіз фінансової стійкості та ліквідності підприємства 41
2.4. Аналіз ділової активності та прибутковості підприємства 59
2.5. Оцінка фінансового стану підприємства за системою “Дюпон” 69
Розділ 3. Шляхи покращення фінансового стану тов «комінс лтд» 73
3.1. Шляхи покращення використання оборотного та основного капіталу підприємства 74
3.2. Профілактичні заходи та внутрішнє страхування ризиків зниження фінансової стійкості підприємства 87
Розділ 4. Охорона праці 91
Розділ 5. Охорона навколишнього середовища 108
Висновки 119
Список використаних джерел 123
Додаток а 126
Додаток б 128
Додаток в 130
Додаток г 132
Висновок
В результаті дослідження теоретичних, методологічних та практичних аспектів аналізу фінансового стану підприємства й шляхів його покращення отримано наступні висновки:

1. Фінансовий стан підприємства – це результат взаємодії всіх елементів системи фінансових відносин підприємства, визначається сукупністю виробничо-господарських факторів та характеризується системою моделей, методів і показників, які відбивають наявність, розміщення і використання фінансових ресурсів. Фінансовий аналіз – це спосіб оцінювання і прогнозування фінансового стану підприємства на підставі його бухгалтерської та фінансової звітності й оперативних даних.

2. Методи фінансового аналізу поділяються на неформалізовані і формалізовані методи аналізу. Перші засновані на описі аналітичних процедур на логічному рівні. До них відносяться методи: експертних оцінок, сценаріїв, психологічного та морфологічного порівняння, побудови систем показників, побудови систем аналітичних таблиць тощо. Застосування цих методів характеризується визначеним суб'єктивізмом, оскільки велике значення мають інтуїція, досвід і знання аналітика. До другої групи відносяться методи, в основі яких лежать досить строгі формалізовані аналітичні залежності: класичні методи аналізу господарської діяльності та фінансового аналізу, традиційні методи статистики, математико-статистичні методи вивчення зв'язків, економетричні методи, методи економічної кібернетики й оптимального програмування, методи дослідження операцій і теорії прийняття рішень.

3. Основним джерелом формування майна підприємства є власний капітал. За 2005 рік його доля в структурі пасивів склала 89,97%. За 2006 рік його доля дещо зменшилась (на 1,21%) та склала 88,76%. Це пов’язано з ростом позичкових коштів. За 2007 рік його доля в структурі дещо збільшилась і склала 89,77%. В 2008 році спостерігається зниження долі власного капіталу і зростання позичкового. Підприємство має до 2007 року стійкий фінансовий стан, в його структурі переважають оборотні активи. І в основному такі статті як “Запаси” і “Грошові кошти”. А в 2008 році це положення змінюється і в структурі балансу переважають вже необоротні активи. Значно підвищилась кредиторська заборгованість.

4. Підприємство має стійкий фінансовий стан до 2007 року: за період 2005 – 2007 років спостерігається абсолютна фінансова стійкість підприємства, що позитивно віддзеркалюється і для кредиторів; в 2008 – 2009 роках спостерігається різке зниження фінансової стійкості, в основному за рахунок значного збільшення позичкових коштів, а точніше – кредиторської заборгованості.

5. Коефіцієнт абсолютної ліквідності за 2005-2006 роки значно перевищує рекомендоване значення і зростає в динаміці, що свідчить про нераціональне використання грошових коштів. Але в 2008 році відбувається його подальше зниження більш ніж в 3 рази, і його значення знаходиться вже нижче оптимального рівня. Це, як і при аналізі ліквідності балансу, пояснюється різким збільшенням кредиторської заборгованості. Лише в 2009 році при зростанні на 38,9%, показник знаходиться на оптимальному рівні, тобто відповідає встановленому нормативу, що свідчить про високу ліквідність. Коефіцієнт загальної (поточної) ліквідності до 2008 року зростає в динаміці і відповідає оптимальному рівню. В 2008 році відбувається його різке зниження по відношенню з 2007 роком більш, ніж в 8 разів і це значення опускається нижче оптимального рівня. Це свідчить про те, що наявних оборотних активів недостатньо для задоволення поточних зобов’язань. І хоча в 2009 році відбувся його ріст на 36,0%, але відповідності нормативу не відбулось. Лише коефіцієнт швидкої ліквідності знаходиться на оптимальному рівні впродовж аналізуємого періоду.

6. Про стабільність діяльності свідчать показники оборотності, які покращуються з кожним роком, спостерігається їх ріст в динаміці, в деяких періодах цей ріст досягає 150%.

7. Оцінка діяльності підприємства за допомогою показників прибутковості показала, що динаміка прибутку має циклічний характер. Так, коефіцієнт прибутковості продажів з 2005 по 2008 рік зменшувався від 0,04 до 0,01. А в 2009 році спостерігається його ріст до 0,02, тобто на 1 грн. реалізованої продукції припадає 0,01 грн. прибутку. Низьке значення коефіцієнту є наслідком високої собівартості продукції. Коефіцієнт доходності показує спроможність активів давати поточний дохід без урахування впливу суми податків. Аналіз цього коефіцієнта показує, що доходність підприємства зростає в динаміці від 0,14 в 2006 році до 0,27 в 2009 році. Особливий ріст відмічається в 2009 році, де даний показник виріс на 80% в порівнянні з 2008 роком. Оцінка коефіцієнта прибутковості активів показує, стабільність показника впродовж 2006-2008 років. Лише в 2009 році відбувся його ріст на 90% і він склав 0,19 в порівнянні з попереднім періодом. Оцінка коефіцієнта прибутковості власного капіталу показує, що зміна показника в динаміці має циклічний характер. Так, впродовж 2005-2006 має місце його зниження від 0,13 до 0,1. Але вже з 2007 року спостерігається його ріст з 0,11 до 0,28 в 2008 році. Так, в 2008 році відбувся ріст на 27,3%, а в 2009 році аж на 100%.

8. Оцінка фінансового стану за системою “Дюпон” показує, що підприємство має стійкий фінансовий стан і прибуток на власний капітал зростає в динаміці від 0,11 в 2005 році до 0,27 в 2009 році, що свідчить про успішну роботу підприємства.

9. Для подолання цих недоліків і для більш успішної роботи підприємства необхідно підвищити ефективність використання основного та оборотного капіталу, забезпечити роботу механізму внутрішнього страхування ризиків зниження фінансової стійкості підприємства. Шляхами підвищення ефективності використання основного капіталу виступають запровадження в дію невстановленого устаткування, його заміна і модернізація; скорочення денних і внутрішньозмінних простоїв; підвищення коефіцієнта змінності, що може бути досягнуто застосуванням оптимального графіка роботи підприємства, що включає ефективний план проведення ремонтних і налагоджувальних робіт; більш інтенсивне використання устаткування; впровадження заходів науково-технічного прогресу; підвищення кваліфікації робочого персоналу, що забезпечує більш ефективне та дбайливе використання устаткування; економічне стимулювання основних і допоміжних робітників, що передбачає залежність зарплати від випуски та якості наданих послуг.

10. Шляхами підвищення ефективності використання оборотного капіталу є оптимізація розміру основних груп поточних запасів, загальної суми запасів товарно-матеріальних цінностей, що включаються до складу оборотних активів; побудова ефективних систем контролю за рухом запасів на підприємстві; реальне відображення у фінансовому обліку вартості запасів товарно-матеріальних цінностей в умовах інфляції; формування системи кредитних умов; формування стандартів оцінки покупців і диференціація умов надання кредиту; формування процедури інкасації дебіторської заборгованості; забезпечення використання на підприємстві сучасних форм рефінансування дебіторської заборгованості; побудова ефективних систем контролю за рухом та своєчасною інкасацією дебіторської заборгованості; оптимізація середнього залишку грошових активів підприємства; використання ефективних форм регулювання середнього залишку грошових активів; забезпечення рентабельного використання тимчасово вільного залишку грошових активів; побудова ефективних систем контролю за грошовими активами підприємства.

11. Основними шляхами забезпечення внутрішнього страхування зниження фінансової стійкості підприємства є: резервування частини фінансових ресурсів для забезпечення подолання негативних фінансових наслідків; створення відповідної системи отримання додаткового доходу за ризиковими операціями понад рівень, який можуть дати неризикові; забезпечення компенсації можливих фінансових збитків за рахунок внутрішньої системи штрафних санкцій відносно невиконання або неналежного виконання своїх обов’язків працівниками підприємства.

Завантажити

купити готову дипломну роботу з фінансів, замовити дипломну з фінансів, готова дипломна робота з фінансів підприємств.