Зміст
Вступ 5
Розділ 1. Стан економіки Південної Кореї в 60-ті рр. ХХ ст 14
1.1. Економічна криза в 60-х рр. та її подолання 14
1.2. Соціально-економічна політика південнокорейського уряду 19
Розділ 2. Економічний розвиток Республіки Корея в 70-80-х рр. ХХст 27
2.1. Етапи і особливості індустріалізації 27
2.2. Витоки «економічного дива» в країні 32
Розділ 3. Роль іноземного капіталу в економіці Республіки Корея протягом 60-80-х рр. ХХ ст 43
Висновки 53
Список використаних джерел та літератури 58
Додатки 62
Висновок

В останні роки багато дослідників пишуть про «корейське чудо». І справді, ще на початку 60-х pp. Республіка Корея була відома як бідна країна, що стала на колії розвитку. Але пройшло 20 років і всі в світі почали говорити про економічні успіхи цієї країни. Ще через 10 років Південна Корея почала претендувати на входження в клуб розвинутих країн.

Не можна говорити про одну незмінну «південнокорейську модель» розвитку. Вона зародилась на початку 60-х pp. і з того часу постійно розвивалась і змінювалась. Вважається, що однією з найбільш характерних, особливостей південнокорейської моделі, запозиченої з Японії, є відмова від стратегії імпортозаміщення і перехід до експорт-орієнтованої індустріалізації. Таким чином, можна зробити висновки: з початку імпортозаміщення підготовило в Південній Кореї основу для експорт-орієнтованої індустріалізації в трудових галузях, потім поглиблення експортної орієнтації викликало нову хвилю імпортозаміщення, але уже в капіталістичних галузях. Все це прискорило процес формування національної економіки, але важливо те, що ці дві стратегії тісно взаємодіяли.

Одною з головних особливостей «південнокорейської моделі» являлась велика роль держави в економічному розвитку країни. Серед основних функцій, які в 60-70-х pp. виконував уряд в Південній Кореї це:

• плановий економічний розвиток Рада економічного планування на чолі з віце-прем'єром, Рада відповідала за складання і здійснювала контроль за виконанням п'ятирічних планів;

• кредитно-фінансова монополія. Комерційні банки були націоналізовані;

• контроль за зовнішньою торгівлею. Уряд строго контролював імпорт, забороняв ввозити предмети розкоші, але був дозволений імпорт обладнань для ноих галузей промисловості;

• формування приватного бізнесу. Головним напрямком тут було формування корейських монополій - чеболь.

• уряд забезпечував їх пільговими кредитами, субсидіями, дешевою інфраструктурою і т. д.

• уряд жорстоко контролював притік іноземних фінансових ресурсів. Головним джерелом зовнішнього фінансування до початку 80-х pp. були позики;

Що стосується культурного фактору треба відмітити серйозні успіхи в сфері освіти. На початку 60-х pp. була введена обов'язкова початкова освіта.

Південна Корея в другій половині минулого сторіччя персоніфікувала собою динамізм економічного зростання країн, що розвиваються, Східної Азії. У країні була здійснена індустріалізація, у структурі господарства відбулися корінні зміни. Південна Корея ввійшла в ряд країн середнього рівня розвитку.

Як відомо, нормальне функціонування будь-якого господарства забезпечується не тільки наявними трудовими, природними ресурсами, капіталом, технікою й технологією, але й здатністю їхнього раціонального поєднання, що забезпечує ефективність виробництва й ринки збуту вироблених продуктів. Південна Корея мала багато спільних рис з іншими східно-азіатськими країнами й територіями у факторах й умовах економічного розвитку. Всі певною мірою спиралися на сприяння промислово розвинених країн, і насамперед США. Довгий час у Південній Кореї зберігались авторитарні форми правління, що також обумовило специфіку її моделі розвитку.

У розвитку економіки Південної Кореї простежується кілька етапів. В 60-ті pp. основний упор був зроблений на розвиток експортного виробництва, у першу чергу в галузі легкої промисловості. При цьому корейці дуже вміло пристосовувалися до запитів світового ринку. Наприклад, в 60-х pp. одною з основних статей південнокорейського експорту стали перуки, які корейці самі не носили, але успішно вивозили на Захід, де вони в цей час були в моді.

В 70-ті pp. був взятий курс на розвиток важкої й хімічної промисловості. Із залученням іноземного капіталу йшов процес технологічного переозброєння старих та створення нових галузей економіки: електроніка, автомобільна промисловість, енергетика.

Важливим показником прогресивних змін в структурі виробництва стало швидке збільшення ролі засобів автоматизації і техніки, продукції радіоелектронної промисловості, форсований розвиток машинобудування. Випуск автомобілів з середини 70-х pp. поряд з суднобудуванням стало головною галуззю транспортної промисловості країни. Хімізація цілого ряду галузей (сільського господарства, металургії, текстильної промисловості) призвела до збільшення ролі хімічної промисловості. Одночасно змінювався характер виробництва ряду старих галузей (в тому числі, виробництво хімічних добрив), що було викликано переходом цих галузей на використання в якості сировини нафти і природного газу.

В галузі легкої індустрії - текстильної промисловості - структурні зміни були обумовлені переходом значної частини її виробництва на якісно нову сировинну основу (хімічну). Різко збільшилась доля виробництва тканей із хімічних, особливо синтетичних волокон.

В 80-ті pp. проводились національні програми стабільності і лібералізації, яка забезпечила швидкий економічний підйом держави. Республіка Корея ввійшла в число "нових індустріальних країн" (НІК ) з порівняно розвинутою промисловою базою і сильним експортним потенціалом. Однак розпочата лібералізація в суспільно-політичному житті призвела до посилення профспілкового руху, який відбився на собівартості виробленої ними продукції.

Таким чином, протягом 20-ти років проведення індустріалізації промислова структура Південної Кореї за своїм характером була близька до структури розвинутих капіталістичних країн. Це виразилось в домінуванні у ній долі важкої промисловості, а також в розвитку окремих галузей нових видів виробництва. Разом з тим структура південнокорейської промисловості і зміни які в ній відбулися мали ряд особливостей.

По-перше, оскільки паливно-енергетична сировинна база країни була слабка, уряд країни намагався подолати енергетичну кризу за рахунок розвитку альтернативних джерел енергії особливо атомної.

По-друге, за роки індустріалізації розвиток промислової структури проходив переважно за рахунок розвитку обробної промисловості. Її зростання за допомогою іноземного капіталу, сильно вплинуло на загальноекономічний розвиток країни. Іншими словами Південна Корея представляла собою в основному, складову частину найбільш трудомістких виробничих комплексів Японії, США і деяких країн Західної Європи.

Тому промисловий розвиток Південної Кореї протягом 60-х pp. мав односторонній характер, фактично розвивались ті галузі, які забезпечували виробництво експортних ресурсів. Все це супроводжувалось гострими соціальними проблемами в числі яких були: розорення найбіднішого селянства та його пролетаризація, зростання нерівності в розподілі прибутків, зубожіння значної кількості робітників.

З середини 70-х pp. XX ст. обробна промисловість на відміну від видобувної, в силу різних причин, все більше висувалась в число галузей, які динамічно розвивалися. Слід відмітити, що південнокорейський уряд відіграв важливу роль в проведенні програм розвитку важкої промисловості, особливо при розподілі іноземних інвестицій. Але для Південної Кореї така практика була пов'язана зі значним зростанням зовнішньої заборгованості, а в результаті з посиленням фінансової залежності країни від капіталістичних центрів.

Практика Південної Кореї показує, що розвиток від технічно складних, але трудомістких процесів до більш ускладнених видів виробництва може бути прискорений за рахунок залучення іноземних інвестицій і технологій.

Сучасний етап промислового розвитку Південної Кореї характеризується надзвичайно швидким, стрибкоподібним збільшенням національних прибутків, значним прискоренням промислового розвитку, а також швидким зростанням накопичення капіталу. Сьогодні Південна Корея являє собою наочний приклад країни, що стоїть на шляху прискореного розвитку, але при цьому слід пам'ятати що ця країна досягла значних успіхів в результаті складних економічних і соціальних процесів.