Війти или зарструватись
- Загалом:
Курси Сервіс-Безлім
Кривий Ріг, Київ, Дніпро, Запоріжжя, Харків
англійська мова, польска мова, курси IT оператор ПК
СЕРТИФІКАТ
Курсы в Кривом Роге, польского, английского, компьютерные
Новости
Дипломна робота Концепт часу у поезії шістдесятників та вісімдесятників
- Цена: 99 грн.
- ✔ Є в наявності
- Артикул: 10930
Натисніть кнопку Оплата 24.
Вказуйте ПІП платника, а
E-mail в: Призначенні
* Є питання? Пишіть +380976190099 Viber
* Обробка запитів 1-3 години
Зміст
Вступ 3
Розділ І.Теоретичні засади дослідження категорії часу 9
Розділ ІІ. Метафорична концепція часу у поезії шістдесятників та вісімдесятників 24
Висновки 63
Список використаної літератури 66
Висновок
Час – це суб’єктивне явище, яке організовує внутрішнє сприйняття світу людиною. Формування часу відбувається через переосмислення та споглядання дійсності. За словами І. Канта час є "апріорною умовою усіх явищ взагалі".[13,138] Він виявляє себе як певна тривалість, послідовність існування та зміна стану різних систем. Для часу є характерними одноманітність та асиметричність, які можна прослідкувати в процесі руху від минулого до майбутнього. Йому властиві необоротність, єдність загального та особливого, необоротність та дискретність.
Цілком ймовірним є той факт, що час пов’язаний з простором, адже для простору характерні схожі з часом властивості: протяжність, зв’язаність та неперервність. За допомогою часового відрізку для людини виникає конкретний світ предметів, тобто час формується як синтез відчуттів та уявлень, за допомогою яких вона пізнає світ.
У магістерській роботі ми з’ясували суть поняття "категорія часу", розглянули підходи до вивчення цієї проблеми у когнітивній лінгвістиці. Проаналізували поезію ІІ пол. ХХ ст. та виявили зразки, у яких відшукали елементи часоплинності, на прикладах продемонстрували рух у відношенні "минуле – теперішнє – майбутнє". Дослідили метафору як образний вислів чи поняття, на основі якого ґрунтується вихідне положення, яке полягає в тому, що людське мислення є метафоричним за своєю суттю, а тому інтерпретація метафори – це глобальне осмислення когнітивного механізму, зміст якого полягає у лінгвістичному осягненні абстрактного концептуального простору. Обґрунтували також теоретичні засади метафоричного аналізу мотивації концепту часу в українській лінгвістиці, визначили природу їх творення. На основі проведеної роботи можна зробити такі висновки:
1. Категорія часу з когнітивної точки зору – антропоцентрична категорія, процес формування якої у людській свідомості відбувається поетапно. За допомогою такої категорії людина членує сприйманий нею об’єктивний світ.
Носії різних мов можуть бачити й сприймати навколишнє середовище по-різному.
2. Поняття "концепт часу" належить до числа базисних категорій картини світу, мовне вираження яких має частково універсальний, а частково національно-специфічний засіб сприйняття й організації дійсності, властивий лише окремому мовному колективу.
3. Метафора розглядається не лише як мовний феномен, а і як когнітивна форма освоєння і розуміння людиною навколишнього світу, що є властивістю його мислення.
Метафори, що найчастіше зв’язані з проблемою мовної картини світу, з одного боку, структурують нашу концептуальну систему мислення і впливають на уявлення про навколишню дійсність, задаючи аналоги системам понять різних концептуальних галузей, а з іншого боку – є відбитком діяльного і культурного досвіду людини [30,124].
4. На особливості процесу метафоризації впливає етнокультурна природа свідомості та культура народу. Метафору слід розглядати як пізнавальний процес, який об’єднує розум і культуру при творчому творенні мови. Вона є зближенням концептуальних галузей, що визначають її онтологічну природу і відображають сутність культурного буття народу. Дж. Лакофф та М. Джонсон зазначають, що мотиваційною ознакою метафори є "національно-культурна мовна своєрідність" [19,124].
5. Уявлення часу та простору як важливої універсалії людського буття знаходить своє відображення у кожному поетичному творі ІІ пол. ХХ ст., оскільки час характеризується подіями, їх розвитком та послідовністю, а простір наповнюється різними об’єктами та речами. У поетичному творі – автор описує події, залежно від своєї власної концептуалізації світу при цьому змінюючи істотні характеристики часу та простору. Час та простір невіддільні один від одного у реальному світі та у художньому тексті.
6. Опис системи часових значень є надзвичайно продуктивною сферою дослідження лінгвістики поетичного тексту і багато в чому залежить від самого розуміння тексту, від його прочитання і сприйняття дослідником. Така галузь дослідження привертає увагу тим, що вплив часового фактора на митця є змінним відповідно до періодів його життя та творчості.
7. Отже, аналізуючи концепт часу в поезії шістдесятників та вісімдесятників, слід зазначити, що його репрезентація неминуча пов’язана із мовними засобами, первісною функцією якої було відображення простору, оскільки час є абстракцією, інтерпретація якої пов’язана із проекцією на певні конкретні реалії, і передусім, просторові, найбільше тісно переплітаються із часом у межах часопросторового континууму.
8. У цілому робота не претендує на вичерпність дослідження проблеми, оскільки окремі її аспекти залишаються невичерпними і дають можливість працювати над нею у перспективі.
Отзывы покупателей