Війти или зарструватись
Зміст
Реферат 5
1. Вступ 7
2. Огляд літератури 9
2.1. Морфологія статевих органів у кішок 9
2.2. Топографічні дані черевної ділянки 13
2.3. Методи регуляції статевої активності у дрібних тварин 16
2.4. Техніка оваріоектомії 23
2.5. Висновок з огляду літератури 28
3. Власні дослідження 30
3.1. Матеріали і методи дослідження 30
3.2. Характеристика ветеринарної клініки „Хелс” 33
3.3. Результати власних досліджень .35
3.3.1. Частота проведення кастрації кішок та їх порідно-вікові характеристики 35
3.3.2. Порівняльна ефективність методів оперативного втручання 41
3.3.3. Порівняння економічної ефективності способів оваріоектомії 46
3.4. Обговорення результатів власних досліджень .49
4. Комп’ютерна обробка матеріалу 53
5. Охорона праці при роботі з тваринами у приватній клініці „Хелс” 54
6. Екологічна експертиза 60
7. Висновки 64
8. Пропозиції виробництву 66
9. Список літератури 67
10. Додатки 70
Висновок
1. Оваріоектомія кішок є однією з найбільш частих операцій, які виконуються в умовах ветеринарної клініки “Хелс”: протягом 2008 року з цього приводу поступило 143 тварини.
2. При цьому найбільш часто зверталися з метою кастрації кішок у лютому – 14,7% усіх випадків, та у липні – 11,9%. Менша кількість тварин відмічалась в інші зимові місяці та восени, більша – навесні та літні місяці, що пов’язано з інтенсивністю статевої циклічності тварин.
3. Найчастіше зверталися з приводу кастрації з молодими кішками у віці до одного року (68,5% випадків), але у них вже переважно відбулася перша тічка, що зменшувало профілактичний ефект від операції у відношенні до онкологічної патології.
4. Переважна більшість прооперованих тварин (74,1%) були безпорідними, серед порідних тварин найбільш часто кастрували сіамських кішок – 13,3%, менше перських кішок - 9,8%, що відображає незначну порідну різноманітність цих тварин в умовах м.Суми; 36,4% з них мали вільний доступ на вулицю.
5. З усіх тварин, з якими звернулись в клініку з приводу кастрації, оваріоектомію проводили у 79,0% випадків; іншим 21,0% доводилось виконувати оваріогістеректомію внаслідок змін у матці, як то: набряклість після дачі гормональних препаратів (66,7%), хронічний ендометрит (26,7%), вагітність (6,7%).
6. В 1,8 рази швидше перебігав заключний етап операції при закритті рани бокової черевної стінки, ніж при зшиванні тканин в ділянці білої лінії живота, що пов’язано з відсутністю необхідності зшивання косих м’язів живота; в остаточному рахунку, це дало вірогідне (Р < 0,01) скорочення терміну оперативного втручання на 43,1%.
7. Найбільш поширеним ускладненням при виконанні медіанного доступу було запалення шкіри навколо шва (14,3% випадків), яка є більш вразливою в цій ділянці; після проведення розрізу в здухвині найбільш часто відмічали запалення шарів черевної стінки внаслідок утворення гематоми від роз’єднання м’язів, а також зняття швів твариною і часткове розходження шкірної рани, яка щільно не закривалася захисним фартухом і була легкодоступною (по 5,6%). Загальний відсоток ускладнень після виконання бокової лапаротомії становив 15,4%, що на 6,1% було меншим за показник групи з розрізом по білій лінії – 21,5%.
8. У тварин, котрим застосовували оперативний доступ в здухвині, показники крові (вміст загального білка, гемоглобіну та кількість еритроцитів) через тиждень від проведення оваріоектомії відновлювались, чого не відмічалось після медіанної лапаротомії, що вказує на більш швидке загоюєння операційної рани й відновлення метаболічних процесів.
Отзывы покупателей