Зміст
Вступ 4
РОЗДІЛ 1. Початок Першої світової війни 9
1.1. Політичне становище країн напередодні війни 9
1.2. Сараєвське вбивство 18
1.3. Німецький ультиматум Росії 26
РОЗДІЛ 2. Дипломатія в роки Першої світової війни 36
2.1. Взаємини держав Антати та їх стратегічні кроки 36
2.2. Вихід Росії з Великої війни 51
2.3. Дипломатична війна за мир у Брест-Литовську. 52
РОЗДІЛ 3. Перемога Антанти над Німеччиною. .76
3.1. Німецький блок втрачає свої позиції. Фатальна поразка для Німеччини 76
3.2. Маневр Вудро Вільсона взяти у свої руки дипломатичну ініціативу міжнародних переговорів. 79
3.3. Комп’єнське перемир’я яке поклало край війні 84
Висновки 88
Список використаних джерел 93
Висновок

Найважливішим політичним підсумком війни стало те, що вона прискорила дозрівання об'єктивних передумов пролетарської революції. Вслід за Великою Жовтневою соціалістичною революцією в Росії сталися революція в Німеччині, Австро-Угорщині і інших країнах. Перша світова війна і Велика Жовтнева соціалістичною революція поклала початок загальній кризі капіталізму.

Головним військовим підсумком першої світової війни була поразка Німеччини і її союзників.

За Версальським мирним договором Німеччина втратила усі колонії, у неї були відібрані Ельзас, Лотарингія, Саар і інші території. Їй заборонялося мати армію, що перевищує 100 тис. чоловік, авіацію, танки і підводні човни.

Проте Версальський мир не усунув, та і не міг усунути протиріч між імперіалістичними державами. "…Версальский мир, - відмічав В. І. Ленін, - явился хищником и показал, что Франция и Англия на самом деле боролись с Германией, чтобы закрепить свою власть над колониями и увеличить свою империалистическую мощь".

Участь у війні масових армій, оснащених різноманітною бойовою технікою, та наявність у своєму складі розумних і хитрих воєначальників та дипломатичних осіб які гідно вели дипломатичне листування на користь своєї країни, зумовило розвиток і вдосконалення способів підготовки і ведення бою, операції. Військові дії почали розгортатися на великому просторі і в ході війни розпадалися на ряд окремих боїв, битв і маневрів, об'єднаних єдністю задуму і мети. У зв'язку з цим в першій світовій війні набрала закінченого вигляду операція як сукупність узгоджених дій військ, що проводяться по меті, місцю і часу бойових дій військ, що проводяться по єдиному плану оперативними об'єднаннями дипломатичних представників для досягнення поставленої мети.

Поява нової техніки викликала зміни в тактиці, передусім у формах бойових побудов. На зміну щільним стрілецьким цілям прийшли групові побудови військ. Різко зросли щільність артилерії. Вона почала підтримувати атаку піхоти вогняним валом. Для пригнічення оборони широко приймалися авіація і хімічні засоби боротьби. Основною проблемою тактики наступального бою стала необхідність забезпечувати тісну взаємодію усіх сил і засобів, що беруть участь в бою.

Вдосконалення оборони виражалося в збільшенні її глибини шляхом створення системи позицій і оборонних смуг. Усередині смуг стали виникати вузли опору і відсічні позиції, з'явилися залізобетонні і металеві оборонні споруди.

Основним родом військ в ході усієї війни залишалася піхота. Хоча питома вага піхоти знизилася в середньому на 20 %, насичення військ автоматичною зброєю привело до зростання її вогневої потужності.

В ході війни були розроблені і прийняті на озброєння нові зразки артилерійської техніки, переважно важкі знаряддя. Далекобійність артилерії в цілому збільшилася на 30% і у ряду знарядь вже перевищувала 10 км. Застосування авіації і танків привело до створення зенітної і протитанкової артилерії. З 1916 р. артилерія не лише готувала своїм вогнем атаку, але і підтримувала наступ піхоти на глибину 3-4 км. Проте проблема безперервної взаємодії піхоти з і артилерія повністю не була вирішена. Піхота, що наступала, просунувшись на 3-4 км, була вимушена зупинятися, оскільки вона втрачала підтримку артилерії, яка в цей період міняла свої вогневі позиції.

На початок першої світової війни в усіх арміях була численна кіннота, але вона не зіграла своєї ролі рухливого роду військ при виконанні оперативних завдань. Ні у одній з операцій кіннота не застосовувалася для розвитку успіху. Як і піхота, вона використовувалася для прориву позиційної оборони, що в умовах значного насичення військ кулеметами неминуче вело до великих втрат. До кінця війни помітно зменшилася як абсолютна чисельність кінноти, так і її питома вага в загальному складі усіх збройних сил.

Одним з основних засобів боротьби, що з'явилися в ході світової війни були танки. Вони поєднували в собі броньовий захист, вогневу потужність і відносно велику рухливість. В ході війни кількість танків різко збільшилася, а їх бойові можливості підвищилися.

Застосування танків для прориву оборони привело до змін в бойових порядках піхоти, ускладнило організацію взаємодії між танками і іншими родами військ, зумовило необхідність організації протитанкової оборони як найважливішої міри бойового забезпечення.

Застосування отруйних засобів, так само як і танків, було однією із спроб знайти кошт, сприяючий прориву позиційного фронту. В ході війни удосконалювалися самі отруйні засоби і способи їх бойового застосування - від примітивного газопуску з балонів до обстрілу із спеціальних газометів, мінометів і артилерії. Застосування хімічних засобів боротьби викликало появу ще одного нового елементу бойового забезпечення - протихімічного захисту (ПХЗ).

Питома вага інженерних військ в ході війни збільшилася в півтори рази. Найбільш характерними завданнями інженерних військ стали пристрій оборонних споруд і загороджень, виробництво дорожно - мостових робіт, руйнування оборонних споруд і загороджень супротивника.

На розвиток засобів зв'язку глибокий відбиток наклали позиційні форми боротьби. Повільні темпи розвитку операцій і порівняно рідкісне переміщення штабів не викликали необхідності в мобільному управлінні, а тому і розвиток засобів зв'язку мав органічний характер. Тільки поява нових родів військ пред'явила великі вимоги до техніки зв'язку і її організації. В ході війни найбільший розвиток отримали порівняно нові види зв'язку : радіо, телефонна телекомунікація, букводрукувальна телефонна апаратура, літаки і автомашини зв'язку.

Збільшений розмах операцій пред'явив високі вимоги до здійснення швидкого маневру людськими і матеріальними резервами. У рішенні цих завдань більше значення придбало використання залізничного і автомобільного транспорту. За роки війни чисельність автомобільного парку головних учасників війни виросла з 15 до 340 тис. різних автомашин. Війна показало, що автотранспорт не лише підвищує рухливість військ, але і може забезпечувати безперебійне підвезення усіх необхідних видів постачання, доповнюючи роботу залізниць, може самостійно забезпечити перевезення вантажів і військ у великих масштабах і на великі відстані.

Бурхливо розвивалася в роки війни авіація. Потужність авіаційних двигунів збільшилася з 60-80 до 300-400 л.с., швидкість горизонтального польоту - з 80 до 200 км/год, дальність - до 300-500 км, а стеля - до 7 км. Час підйому на висоту 2 км зменшився до 8-15 хвилин. З'явилися літаки, озброєні кулеметами. Бомбове навантаження збільшилося до 1000 кг.

Якісні і кількісні зміни літаків підвищили бойові можливості авіації, розширився круг вирішуваних нею завдань. В ході війни авіація перестала бути тільки засобом розвідки, вона перетворилася на самостійний рід військ, що вирішувала самі різні завдання по забезпеченню бойових дій наземних військ.

Від застосування окремих літаків і невеликих їх груп обидві воюючі сторони вдалися до масивних дій авіації зумовило зародження нового виду бойового забезпечення - протиповітряної оборони (ППО).

Умови, що змінилися, і характер ведення озброєної боротьби зумовив подальший розвиток засобів і способів ведення військових дій на морі. Разом з вдосконаленням колишніх засобів боротьби на морі, таких як корабельна артилерія, мінна і торпедна зброя, широкого поширення набули глибинні бомби, антенні і неконтактні міни, гідроакустичні прилади і так далі. Основним засобом поразки ворожих кораблів стали міни і торпеди.

Розвиток бойових засобів привів до зменшення питомої ваги лінкорів і крейсерів і зумовив зростання значення легких сил і підводних човнів. З'явилися авіаносці, торпедні катери, десантні і сторожові кораблі, мисливці за підводними човнами, підводні мінні загороджувачі. В ході війни з'явився рід військово-морских сил - морська авіація.

Розвиток сил і засобів боротьби на морі і їх масове застосування змінило умови і характер цієї боротьби і викликало необхідність розробки нових прийомів і способів ведення бойових дій на морі. Стала необхідність повсякденна бойова діяльність флоту, що зародилося в ході російсько-японської війни і що включала ведення розвідки на театрі війни і здійснення усіх видів оборони. Досягнення великих цілей шляхом одного морського бою стало неможливо. Виникла нова форма діяльності флоту - морська операція.

Різко зросло значення тісної взаємодії усіх сил флоту, надійного і всебічного їх забезпечення. З'явилися такі нові види бойового забезпечення, як протимінна, протичовнова, протиповітряна і протикатерна оборона. Обов'язковим видів бойового забезпечення дій флоту стало тралення.