Війти или зарструватись
Зміст
Вступ. 3
1. Причини виникнення й розвитку ревматизму. 5
2. Клініка ревматизму. 10
3. Морфогенез ревматизму. 14
4. Лікування та профілактика. 16
Висновок. 23
Список використаної літератури. 25
Висновок
Ревматизм – інфекційно-алергічне захворювання з переважним ураженням серця і судин, хвилеподібним перебігом, періодами загострення (атаки) і стихання (ремісії). Чергування атак і ремісій може продовжуватися багато місяців і навіть років; іноді ревматизм має прихований перебіг.
У виникненні та розвитку захворювання доведено роль ?-гемолітичного стрептокока групи А, а також сенсибілізації організму стрептококом (рецидиви ангіни). Певне значення надається віковим і генетичним факторам (ревматизм – полігенно успадковане захворювання).
При ревматизмі виникає досить складна і різнорідна імунна відповідь (реакції гіперчутливості негайного і сповільненого типу) на різноманітні антигени стрептокока. Основне значення надається антитілам, які перехресно реагують з антигенами стрептокока і антигенами тканин серця, а також клітинним імунним реакціям. Деякі ферменти стрептокока виявляють здатність до протеолітичного впливу на сполучну тканину і сприяють розщепленню комплексів глікозаміногліканів з білками в основній речовині сполучної тканини. В результаті імунної відповіді на компоненти стрептокока і на продукти розпаду власних тканин у крові хворих з'являється широкий спектр антитіл та імунних комплексів, створюються передумови для розвитку ауто-імунних процесів. Ревматизм приймає характер безперервно-рецидивного захворювання з рисами аутоагресії.
Ураження нервової системи розвивається в зв'язку з ревматичними васкулітами і може проявлятися дистрофічними змінами нервових клітин, осередками деструкції мозкової тканини і крововиливами. Такі морфологічні зміни призводять до виникнення клінічних проявів, що часто зустрічаються у дітей – церебральна форма ревматизму (мала хорея).
При ревматичній атаці спостерігаються запальні процеси серозних оболонок (ревматичний полісерозит ), нирок (ревматичний осередковий або дифузний гломерулонефрит), легень з ураженням судин та інтерстицію (ревматична пневмонія); скелетних м'язів (м'язовий ревматизм), шкіри у вигляді набряку, васкулітів, клітинної інфільтрації (нодозна еритема), ендокринних залоз, де можливий розвиток дистрофічних і атрофічних змін.
В органах імунної системи знаходять гіперплазію лімфоїдної тканини і плазмоклітинну трансформацію, що відображає стан напруженого і порушеного (аутоімунізація) імунітету при ревматизмі.
В залежності від переваги клініко-морфологічних проявів захворювання, умовно виділяють описані вище форми ревматизму: 1) кардіоваскулярну; 2) поліартритичну; 3) нодозну (вузлувату); 4) церебральну.
Ускладнення ревматизму часто пов'язані з ураженням серця. Наслідком ендокардите є розвиток пороків серця. Бородавчастий ендокардит може стати джерелом тромбоемболій судин великого кола кровообігу, в зв'язку з чим виникають інфаркти в нирках, сітчатці ока, селезінці, осередки розм'якшення в головному мозку, гангрена кінцівок і т. д. Ревматична дезорганізація сполучної тканини призводить до склерозу, особливо вираженому в серці. Ускладненням ревматизму можуть стати спайкові процеси в порожнинах (облітерація плевральної порожнини, перикарда та ін.).
Смерть від ревматизму може настати під час атаки від тром-боемболічних ускладнень, але частіше всього – від декомпенсованого пороку серця.
Отзывы покупателей