Війти или зарструватись
Зміст
Вступ
Розділ1. Лікарські речовини групи антибіотиків та їх напівсинтетичних аналогів
Розділ 2. Антибіотики аліциклічної будови їх напівсинтетичні аналоги (тетрацикліни)
1.2. Напівсинтетичні тетрацикліни
Розділ 3. Антибіотики ароматичного ряду
Розділ 4. Антибіотики гетероциклічної структури
4.1. пеніциліни
Розділ 5. Антибіотики-глікозиди
Розділ 6. Антибіотики-аміноглікозидн
Розділ 7. Лінкоміцини
Розділ 8. Антибіотики-макроліди
Розділ 9. Антибіотики-анзаміцини
Розділ 10. Полієнові антибіотики
Розділ 11. Антибіотики-поліпептиди
Розділ 12. Протипухлинні антибіотики
Висновки
Список використаної літератури
Висновок
Ефективність цих лікарських засобів визнана багатьма фахівцями, але застосування нестероїдних протизапальних препаратів, особливо у формі таблеток, може спричинити побічні дії: диспепсію, ерозії, виразки шлунково-кишкового тракту, що можуть призводити до кровотечі.
За коефіцієнтом оновлення м’які лікарські форми посідають провідне місце серед лікарських засобів. Серед них відомим є гель диклофенаку 5%. Його застосовують у комплексному лікуванні хворих з вертеброгенним поперековим больовим синдромом. Гель диклофенаку швидко усуває набряк, зменшує вираженість больового синдрому, скорочує курс лікування, не викликає місцевих токсичних і алергічних реакцій, швидко досягає органа-мішені, його можна призначати хворим із ускладненим анамнезом (гастрит, виразкова хвороба). Препарат швидко відновлює рухову активність (М.Г. Матюшко, М.М. Прокопів, 2006).
Згідно з рекомендаціями Європейської антиревматичної ліги (2005), хворим із остеоартрозом показано призначення високоселективного інгібітора ЦОГ-2, особливо у разі наявності підвищеного ризику гастропатії. Целекоксиб забезпечує анальгетичний і протизапальний ефекти, які сприяють вираженому покращанню динаміки клініко-лабораторних показників уже після 14-денного курсу лікування. Для Целекоксибу характерна добра переносимість і безпека. Препарат рекомендується для широкого використання в клінічній практиці (Є.А. Якименко, 2006).
В Україні часто застосовують кеторолак. Механізм його дії полягає в інгібуванні синтезу простагландинів. Анальгетичний ефект препарату у 350 разів більший, ніж аспірину, кеторолак також чинить протизапальну та жарознижувальну дію. Його біодоступність становить 90-100%. Максимальна концентрація кеторолаку в крові досягається через 30-50 хв після перорального введення. Виводиться нирками через 5 год. Разова доза препарату становить 30 мг внутрішньом’язово, максимальна – 60 мг, кратність введення – кожні 4-6 год, добова доза – 120 мг, курс лікування – 5 діб.
Застосування кеторолаку дає змогу знизити дозу опіатів на 20-30%, сприяє зменшенню ускладнень від прийому опіатів, швидкому відновленню функції шлунково-кишкового тракту, скороченню строків госпіталізації. Перевага кеторолаку над наркотичними анальгетиками (морфін, промедол) та нейролептиками (фентаніл, дроперидол) полягає у тому, що він не впливає на дихальний центр, не спричиняє нудоти і блювання, підвищення тиску у легеневій артерії. Препарат має антиагрегантні та антикоагулянтні властивості, забезпечує знеболювання близько 12 год після однократного введення, придатний до застосування при гіпотонії, не викликає залежності, не пригнічує сечовипускання і перистальтику кишечнику. Протипоказаннями для введення кеторолаку є підвищена чутливість до препарату, ангіоневротичний набряк, бронхіальна астма, виразкова хвороба, виражене порушення функції нирок, вік до 16 років, застійна серцева недостатність. Побічні дії від прийому кеторолаку: біль у животі (12%), нудота (7%), головний біль (4%), запаморочення (3%), сонливість (3%).
Доведена ефективність лікування пацієнтів з остеоартрозами, остеоартритами, ревматоїдним артритом целекоксибом, парекоксибом, що не поступається диклофенаку, але його прийом призводить до набагато меншої кількості побічних ефектів.
Лорноксикам вважається одним з найкращих нестероїдних протизапальних препаратів. Механізм його дії полягає у пригніченні синтезу простагландинів шляхом інгібування ЦОГ-1 і 2. Лорноксикам інгібує активні форми кисню, оксиду азоту, інтерлейкіну-6, стимулює вироблення ендогенних опіатів (ендорфіну, денорфіну). Переваги лорноксикаму полягають у сильній знеболювальній дії (прийом у дозі 16 мг забезпечує ефект, що відповідає такому трамадолу в дозі 100 мг), часі знеболювання (9-12 год), сильній протизапальній дії, оптимальному співвідношенні користь/ризик і можливості тривалого безпечного застосування, артропротекторному ефекті.
Отзывы покупателей