Війти или зарструватись
Зміст
Вступ 3
Розділ 1. Суть та значення програмних ідей м.т. Лоріса-мелікова 7
Розділ 2. Державно-політична діяльність “парадоксального диктатора” 16
2.1. Політичний портрет М.Т. Лоріса-Мелікова 16
2.2. Курс “диктатора серця” у контексті поширення ліберальних ідей у Російській імперії на початку 1880-х років 23
Розділ 3. Політика м.т. Лоріса-мелікова і спроба скасування емського указу 28
Висновки 31
Список використаних джерел та літератури 33
Додатки 35
Висновок
У другій половині XIX ст. у Російській імперії зберігався самодержавний політичний устрій. Водночас, унаслідок пореформеної еволюції, країна стояла на порозі об’єктивних змін форми правління. Серед можливих сценаріїв нового політичного устрою помітне місце мав “конституційний проект” М.Т. Лоріса-Мелікова.
Проект конституційних нововведень М.Т. Лоріса-Мелікова по суті став оплотом ліберальних ідей “по-російськи”. Організація Загальної комісії у тих формах, які рекомендував М.Т. Лоріс-Меліков, покликана була сприяти появі (точніше посиленню) лояльності влади. Прогресивна суть таких кроків очевидна. У цьому можна легко пересвідчитись на прикладі спроб скасування умов Емського указу стосовно далеко не ліберальної за характером заборони української мови. Але цю прогресивність конституційних нововведень не варто сприймати однозначно. Докладне знайомство з програмними документами графа М.Т. Лоріса-Мелікова дозволяє побачити в них як демократичні тенденції, так і пропозиції щодо зміцнення монаршої влади.
Насправді проект М.Т. Лоріса-Мелікова, спрямований на продовження “революційних” перетворень 1860-х років, не стільки наближав до конституції, скільки повертав самодержавство до концепції ініціативної монархії. Є підстави стверджувати, що розробка і реалізація під контролем уряду масштабних реформ, намічених програмою “парадоксального диктатора”, надовго зняли б саме питання про обмеження, а тим більше ліквідацію самодержавства. Воно ж, як відомо, проіснувало до 1917 року.
Робота над проблематикою “конституційного проекту” М.Т. Лоріса-Мелікова дозволяє краще усвідомити потребу більш глибокого осмислення такого явища як “російське самодержавство”. Авторитарна влада, яка зберігалася в умовах пореформеної лібералізації економічного та суспільно-політичного життя, погано вживалася навіть з помітно зростаючою громадською активністю, про що свідчив досвід перших пореформених десятиліть. Ті початки демократії і самоврядування в земських та судових закладах, які привносила модерна епоха, були визнані ідеологами царизму чужорідними й неприйнятними для державної системи, історичних перспектив Росії.
Отзывы покупателей