Зміст
Список скорочень 3
Вступ 4
Розділ 1. Теоретичні засади збереження документів 7
1.1. Аналітичний огляд літератури 7
1.2. Національний архівний фонд України: законодавче підґрунтя, склад і структура 15
Розділ 2. Методологічні основи збереження документів в національному архівному фонді (наф) 35
2.1. Організація документів НАФ як процес: його сутнісне розуміння і наукова основа 35
2.2. Основні класи і основний принцип організації документів НАФ 49
2.3. Особливості правового доступу до інформаційних ресурсів НАФ, що зберігаються в архівах, музеях та бібліотеках 62
Розділ 3. Оптимізація організації збереження документів національного архівного фонду 77
3.1. Основні принципи оптимізації організації збереження документів НАФ на міжархівному та внутріархівному рівні 77
3.2. Основні принципи оптимізації організації збереження документів НАФ на внутрікомплексному рівні 80
3.3. Проект концепції архівного зберігання електронних документів 97
Висновки 107
Список використаної літератури 112
Додатки 117
Висновок
В результаті проведеного дослідження можна зробити наступні висновки.

1. Проблема використання збереження документів НАФ в українському архівознавстві досліджена недостатньо. Опосередковано її розглядали Г. Боряк, К. Новохатський, Л. Дубровіна, І. Матяш, Ю. Прилепішева, Н. Христова та ін. Важливе значення для вивчення проблеми використання архівної інформації мали теоретичні праці російських учених В. Автократова, К. Гельмана-Виноградова, розділи підручника “Архівознавство” (1998, 2001) та “Нарисів історії архівної справи в Україні” (2002). Однак спеціальних праць, присвячених вивченню питань, пов’язаних із використанням інформаційних ресурсів НАФ в українській історіографії 1993-2009 рр. немає. Перспективним напрямком архівознавчих досліджень у зв’язку з цим є теоретичні дослідження проблем використання архівної інформації (як первинного, так і вторинного рівня) та порівняльний аналіз науково-практичних засад використання архівної інформації в країнах світу.

У джерельній базі дослідження можна виокремити кілька блоків: а) законодавчі акти та нормативні документи; б) електронні документи; в) опубліковані документи та науково-методичні розробки; г) спеціальні періодичні видання; д) документи поточного діловодства; е) архівні документи. Загалом джерельна база є репрезентативною для вивчення науково-методичних засад, напрямів і форм використання інформаційних ресурсів НАФ.

2. Правовий доступ до інформаційних ресурсів НАФ, що полягає у забезпеченні конституційних прав громадян України та прав іноземців на отримання первинної і вторинної про склад і зміст НАФ, реалізується в нормативно-правових актах, серед яких можна виокремити 5 груп: а) акти фундаментального характеру, що визначають права громадян України (Конституція України); б) акти, які регулюють увесь комплекс питань архівної справи (Закон України “Про Національний архівний фонд та архівні установи”); в) акти загального характеру, що регулюють доступ до інформації (Конституція України, “Основи законодавства України про культуру”, Закони України “Про Національний архівний фонд та архівні установи”, “Про інформацію”, “Про державну таємницю”, “Про реабілітацію жертв політичних репресій”, Указ Президії Верховної Ради України “Про передачу архівних документів КДБ України до державних архівів республіки”); г) акти, що сприяють запровадженню новітніх технологій у практичну діяльність держархівів, у тому числі з використання архівної інформації (Закони України “Про Національну програму інформатизації”, “Про Концепцію Національної програми інформатизації”, “Про захист інформації в автоматизованих системах”, Указ Президента України “Про заходи щодо розвитку національної складової глобальної інформаційної мережі Інтернет та забезпечення широкого доступу до цієї мережі”); д) акти, що опосередковано стосуються питань використання інформаційних ресурсів НАФ (“Основи законодавства України про культуру”, Закони України “Про бібліотеки і бібліотечну справу” і “Про музеї та музейну справу”). Доведено, що архівне законодавство України спрямоване на дотримання демократичного принципу публічності архівів і на задоволення інформаційних потреб держави, суспільства та окремого громадянина і відповідає світовим тенденціям розширення доступу до архівної інформації.

3. Розвиток науково-методичних засад збереження документів НАФ, по-перше, пов’язаний профільною діяльністю академічних (ІУАД, ІР НБУВ) та галузевого (УНДІАСД) наукових інститутів, розробки яких сприяли збагаченню та оновленню професійної термінології, дослідженню розвитку науково-довідкового апарату архівів та удосконаленню його типо-видової класифікації, обґрунтуванню методів публікації архівних документів тощо; по-друге, з методичною роботою державних архівів, які в своїй практичній діяльності апробували нові форми використання інформаційних ресурсів НАФ, організації користування документами, аналізу кількісного і якісного складу користувачів архівною інформацією, та узагальнювали свої спостереження в методичних посібниках. Підготовка таких посібників засвідчувала пріоритетну тематику запитів користувачів і відображала досвід архівів регіонального рівня. Аналіз таких методичних посібників засвідчує необхідність підготовки науково-методичних посібників загального характеру з питань ініціативного інформування, виконання запитів генеалогічного та соціально-правового характеру, взаємодії з архівів ЗМІ. Інтелектуальний доступ до інформаційних ресурсів НАФ здійснюється шляхом: а) створення довідкового апарату архівів; б) розроблення інформаційних систем; в) публікації архівних документів. Найпомітніших якісних змін упродовж досліджуваного періоду зазнав такий тип архівного довідника як путівник через необхідність переосмислення інформації, яка подавалася в деяких описових статтях попередніх путівників; змінами в складі й змісті документів НАФ; вимогами інформатизації суспільства. В сучасних умовах назріла потреба створення комплексного довідника про склад і зміст НАФ.

4. Упродовж 1993 - 2009 рр. відбувалося оновлення форм збереження архівної інформації. Розвиток практичних форм роботи державних архівних установ з питань забезпечення суспільства ретроспективною інформацією супроводжувався науково-методичними пошуками як на базі наукових установ (УНДІАСД, ІУАД, Інституту рукопису НБУВ), так і центральних (ЦДІАК, ЦДКФФА, ЦДАГО) та місцевих (держархіви Сумської, Закарпатської, Одеської, Херсонської областей). Упродовж досліджуваного періоду активізувалося ініціативне використання архівної інформації, запроваджено нові форми експозиційної діяльності, розроблено Концепцію виставкової діяльності Держкомархіву. Розвитку форм використання інформаційних ресурсів НАФ сприяли створення веб-порталу ДКАУ, завдяки чому стали можливими: запровадження Інтернет-виставок; ініціативне інформування; репрезентація науково-документальних, довідково-інформаційних та інших видань державних архівних установ України; публікації в архівній періодиці, що надає практичну допомогу архівістам і водночас є засобом популяризації архівної інформації. Основною тенденцією розвитку використання інформаційних ресурсів НАФ у 1993?-2009 рр. стала відкритість інформації та найширша її репрезентація новітніми засобами, що відповідало міжнародному принципу “відкритому суспільству - відкриті архіви”. Це визначило еволюцію тематики: від чітко окреслених за радянського часу тем до раніше заборонених: історія Української революції, голодомори в Україні, колективізація, депортації та еміграційні процеси, персоналії репресованих видатних діячів науки і культури. Особливості використання інформаційних ресурсів НАФ у бібліотеках та музеях зумовлені складом їхніх фондів та принципами основної діяльності цих установ. Якщо в бібліотеках переважно домінують традиційні форми використання архівної інформації (виставкова, публікаційна діяльність, використання в наукових дослідженнях), то в музеях архівні документи не виокремлюються з фондів і відіграють другорядну роль у організації діяльності цих установ, у тому числі з питань доступу. Нагальною потребою є гармонізація правил та інструкцій з питань зберігання та використання архівних інформаційних ресурсів, що діють у бібліотеках та музеях, з Основними правилами державних архівів України та розроблення спеціальних методичних посібників з цих питань для бібліотек і музеїв.

5. Питання створення електронних документів, застосування електронного цифрового підпису та управління електронним документообігом вимагають державного підходу з боку організацій та установ, потребують належної, постійної уваги. Електронний архів - інформаційна система, що приймає, зберігає та надає користувачам та державним архівам доступ до архівних документів в електронному вигляді (профільні документи) тривалого або постійного термінів зберігання. Виходячи з того, які профільні документи утворюються в сучасному електронному документообігу, сьогодні електронний архів займається розробкою порядку прийняття на зберігання наступних профільних документів: електронний документ, який захищено електронним цифровим підписом, та електронні інформаційні ресурси, до яких відносять бази даних і веб-сайти.

6. Враховуючи невирішеність питань інтелектуальної власності, авторського та сумісного права на законодавчому рівні, щодо веб-сайтів ЦДЕА України започаткував практику укладання договорів із правовласниками цих електронних інформаційних ресурсів. Довготривале зберігання профільних документів в умовах постійної зміни програмно-технічних засобів передбачає планову міграцію цих документів з існуючого донині покоління програмно-технічних засобів обчислювальної системи в наступне. Технологія довготривалого та постійного зберігання має задовольняти вимоги збереженості (цілісність, автентичність) та постійної визначеності електронних документів (доступ із візуалізацією та можливістю відтворення на папері).

Замовити дипломну роботу з документознавства, купити готову ди пломну роботу, сплатити за дипломну роботу та завантажити